Господарські справи (до 01.01.2019) / Старі категорії / Майнові спори / Розрахунки за продукцію, товари, послуги / Інші розрахунки за продукцію /

Єдиний Державний Реєстр Судових Рішень, справа 7/157-09

Дата ухвалення рішення:
29.07.2009
Зареєстровано:
04.08.2009
Cуддя:
Банасько О.О.
Оприлюднено:
06.08.2009
Категорія справи:
Інші розрахунки за продукцію
Суд:
Господарський суд Вінницької області
Форма судового рішення:
Рішення
Форма судочинства:
Господарське


ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_______

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

29 липня 2009 р. Справа 7/157-09

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", м. Вінниця.

до: Закритого акціонерного товариства НВФ "Елекомс", м. Вінниця.

про стягнення 31918,14 грн. заборгованості

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Юрчак Л.C.

Представники

позивача : Матвеєва О.Ю. - юрисконсульт, довіреність № 2428 від 18.07.2008 року.

відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Надійшла позовна заява про стягнення з ЗАТ НВФ "Елекомс" на користь ВАТ "Укртелеком" в особі ЦТП Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" 31918,14 грн., з яких 29631,42 грн. основного боргу, 889,83 грн. пені, 1100,58 грн. інфляційних втрат та 296,31 грн. 3 % річних за неналежне виконання відповідачем умов договору № 365-23 від 31.10.2007 року про надання в користування опорами зв'язку.

Ухвалою від 30.06.2009 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/157-09 та призначено до розгляду на 29.07.2009 року.

Однак відповідач в судове засідання не з'явився та не надав документів, які витребовувались від нього ухвалою суду від 30.06.2009 року про порушення провадження у справі.

Слід зауважити, що ухвалу від 30.06.2009 року відповідачу надіслано рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві (вул.К.Маркса, 8, м.Вінниця, 21034). При цьому суд констатує, що ухвалу про порушення провадження відповідач отримав 07.07.2009 року про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 296346 наявне в матеріалах справи.

Разом з тим згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 299878 серія АА місцезнаходженням відповідача є наступна адреса: вул. К. Маркса, 8, м. Вінниця, яка є ідентичною тій, що зазначена в позовній заяві і по якій надсилались процесуальні документи відповідачу.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 30.06.2009 року про порушення провадження у справі, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

31.10.2007 року між ВАТ "Укртелеком" в особі ЦТП ВАТ "Укртелеком" та ЗАТ НВФ "Елекомс" укладено договір № 365-23 про надання в користування опорами зв'язку.

Відповідно до умов даного договору Укртелеком надає в користування Орендарю опори зв'язку у відповідності до додатку № 1 (п. 1.1. договору).

Згідно додатку № 1 до договору сторони обумовили, що вартість оплати послуг на надання в користування опор зв'язку за місяць становить 4233,06 грн..

В п. 3.1. договору сторони встановили, що плата за користування опорами зв'язку вноситься Орендарем щомісячно, не пізніше 20 числа місяця наступного за поточним, на підставі рахунку Орендодавця, виставленого до 10-го числа наступного місяця.

Також судом встановлено, що 29.10.2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 209-23 відповідно до якої було продовжено термін дії договору № 365-23/111 від 31.10.2007 року на один рік до 31.10.2009 року.

За посилання позивача відповідач свої зобов'язання по оплаті за користування опорами зв'язку не виконує і станом на 01.05.2009 року заборгував 29631,42 грн., які утворились за період з 01.11.2008 року по 01.05.2009 року.

В підтвердження виниклої заборгованості позивач надав рахунки, які ним виставлялись з жовтня 2008 року до квітня 2009 року та розписки про їх отримання відповідачем, акти здачі-прийняття виконаних робіт. Крім того судом встановлено, що згідно прийнятого рішення у справі 12/157-08, яке було винесено господарським судом Вінницької області з позивача було стягнуто борг за неналежне виконання договору № 365-23 від 31.10.2007 року за період з 01.02.2008 року до 01.10.2008 року. За посиланням позивача після прийняття рішення у справі № 12/157-08 відповідач продовжує ухилятись від оплати за користування опорами зв'язку.

Крім того, позивачем надано суду акти звірок взаємних розрахунків станом на 01.11.2008 року, 01.01.2009 року, 01.04.2009 року з яких вбачається наявність боргу у відповідача. Слід зауважити, що акти звірок підписані та скріплені печатками двох сторін.

Враховуючи встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. При цьому, ч.3 названої статті вказує, що договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено в договорі сторони передбачили, що орендар зобов'язаний проводити розрахунки не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в розмірі 29631,42 грн. підтверджуються наявними у справі первинними бухгалтерськими документами, суд вважає суму боргу в розмірі 29361,42 грн. доведеною позивачем. Таким чином суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення 29361,42 боргу підлягає задоволенню.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 889,83 грн. пені, 1100,58 грн. інфляційних втрат та 296,31 грн. 3 % річних за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У п. 4.1 договору сторони погодили, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору в порядку передбаченому законодавством. За порушення строків оплати, передбачених цим договором, винна сторона сплачує іншій пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості неоплачених послуг, що діяла в період за який нараховується пеня за кожен день прострочення.

Слід зауважити, що статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам Договору та чинному законодавству.

Провівши перевірку правильності наданого позивачем розрахунку пені, інфляційних та 3 % річних судом встановлено наступне.

Позивачем заявлено до стягнення 889,83 грн. пені за відповідні періоди з 21.11.2008 року по 20.05.2009 року.

Провівши перевірку наданого позивачем розрахунку пені судом виявлено помилки допущені в ньому, які полягають в тому, що останнім не враховано кількості днів в 2008 році, яка становила 366. Крім того позивач допускав помилки у визначенні кількості днів прострочення. Так, в періоді з 21.11.2008 року по 20.12.2008 року зазначено 31, тоді як правильним є 30, в періоді з 21.01.2009 року по 20.02.2009 року зазначено 28, правильним є - 31, в періоді з 21.02.2009 року по 20.03.2009 року зазначено 31, правильним є 48, в періоді з 21.03.2009 року по 20.04.2009 року зазначено 30, правильним є 31, в періоді з 21.04.2009 року по 20.05.2009 року зазначено 31, правильним є 30.

Перерахувавши пеню із врахуванням виявлених помилок судом отримано 877,23 грн., що є менше ніж заявлено позивачем виходячи з чого в стягненні 12,60 грн. пені слід відмовити.

При перевірці обрахунку позивачем 3 % річних судом також виявлено допущені помилки, які пов'язані із неврахуванням позивачем правил математичного заокруглення та неврахуванням того, що в 2008 році кількість днів становила 366.

В результаті перерахунку судом отримано 291,92 грн. 3 % річних в зв'язку з чим суд відмовляє в стягненні 4,39 грн. 3 % річних.

В наданому позивачем розрахунку інфляційних втрат судом також виявлено помилки.

Так позивачем заявлено до стягнення 1100,58 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2008 року по травень 2009 року включно.

Помилка позивача в обрахунку інфляційних втрат полягає в тому, що останній брав за основу індекс інфляції за поточний місяць обраховуючи його на суму заборгованості, яка утворювалась після 20 числа. Вказана методика обрахунку інфляційних втрат суперечить рекомендаціям вказаним в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді справ" відповідно до яких індекс інфляції береться за наступний місяць разі внесення суми після 15 числа звітного місяця.

За наслідками перерахунку по вказаній методиці судом отримано суму інфляційних втрат яка менша ніж заявлено позивачем - 1079,43 грн., а тому в стягненні 21,15 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Згідно ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.


Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 30.06.2009 року, відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення пені, 3 % річних, та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо часткової відмови в стягненні пені, інфляційних та 3 % річних.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до вимог ст.49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 та абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

За письмовим клопотанням позивача 29.07.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.6, ч.1 ст.546, ст.549, ч.1 ст.550, ст.610, п.3 ч.1 ст.611, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст. 625, 627, 628, 629, 759, 762 ЦК України, ст. 193, ч.2 ст.217, ст.230, ч.6 ст.232 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст.75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства науково-виробнича фірма "Елекомс", вул. Карла Маркса, 8, м. Вінниця - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 01829148, р/р - 26003279655004 в ВФ Приватбанк, МФО - 302689) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", вул. Коцюбинського, 28, м. Вінниця. - (інформація про реквізити - р/р - 260077394 в Райффайзен Банк АППБ Аваль, МФО-302247, ідентифікаційний код - 01182204) - 29631 грн. 42 коп. боргу, 877 грн. 23 коп. пені, 291 грн. 92 коп. 3% річних, 1079 грн. 43 коп. інфляційних втрат, 318 грн. 80 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 312 грн. 13 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити в частині стягнення 12,60 грн. пені, 04,39 грн. 3% річних та 21,15 грн. інфляційних.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.


Суддя Банасько О.О.


Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 03 серпня 2009 р.


віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Коцюбинского, 28, м. Вінниця, 21001.

3 - відповідачу - вул. К.Маркса, 8, м.Вінниця, 21034.


Судовий реєстр по справі 7/157-09

№ рішення Форма судового рішення Дата ухвалення рішення Суддя Суд Форма судочинства
10065161 Постанова 19.01.2010 Мазур Л. М. Київський міжобласний апеляційний господарський суд Господарське
7575761 Ухвала 14.01.2010 Рижков Микола Борисович Господарський суд Сумської області Господарське
7337708 Ухвала 21.12.2009 Рижков Микола Борисович Господарський суд Сумської області Господарське
10065116 Ухвала 14.12.2009 Мазур Л. М. Київський міжобласний апеляційний господарський суд Господарське
10064971 Ухвала 24.11.2009 Мазур Л. М. Київський міжобласний апеляційний господарський суд Господарське
6834242 Судовий наказ 23.11.2009 Коваль Любов Анатоліївна Господарський суд Дніпропетровської області Господарське
6532696 Рішення 08.11.2009 Коваль Любов Анатоліївна Господарський суд Дніпропетровської області Господарське
6454948 Ухвала 13.10.2009 Коваль Любов Анатоліївна Господарський суд Дніпропетровської області Господарське
8533877 Рішення 13.10.2009 Антонова В.М. Господарський суд Київської області Господарське
4879264 Постанова 28.09.2009 Рижков М.Б. Господарський суд Сумської області Господарське
6422653 Ухвала 18.09.2009 Рижков М.Б. Господарський суд Сумської області Господарське
4855809 Ухвала 17.09.2009 Антонова В.М. Господарський суд Київської області Господарське
4224949 Рішення 29.07.2009 Банасько О.О. Господарський суд Вінницької області Господарське
4226877 Ухвала 17.07.2009 Антонова В.М. Господарський суд Київської області Господарське
4025681 Ухвала 30.06.2009 Банасько О.О. Господарський суд Вінницької області Господарське