Господарські справи (до 01.01.2019) / Старі категорії / Майнові спори / Інший майновий спір /

Єдиний Державний Реєстр Судових Рішень, справа 43/539

Дата ухвалення рішення:
11.08.2009
Зареєстровано:
20.08.2009
Cуддя:
Євсіков О.О.
Оприлюднено:
22.08.2009
Категорія справи:
Інший майновий спір
Суд:
Київський апеляційний господарський суд
Форма судового рішення:
Постанова
Форма судочинства:
Господарське

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


11.08.2009 № 43/539

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шипка В.В.

суддів:

За участю представників:

від позивача - не з’явились

від відповідача - не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро"

на рішення Господарського суду м.Києва від 13.05.2009

у справі № 43/539 (суддя

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиагроцукор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро"

про стягнення 51.300,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Сумиагроцукор” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” 45.754,50 грн. основного боргу, 5.546,00 грн. неустойки, 514,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на виконання взятих на себе зобов’язань за договором позивач перерахував відповідачу 100% від вартості товару, проте, відповідач зобов‘язання з поставки товару виконав не в повному обсязі.

Через канцелярію Господарського суду м. Києва 07.05.2009 р. від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд зменшити розмір позовних вимог на суму 5.546,00 грн. в частині стягнення неустойки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 р. у справі № 43/539 (далі – Рішення суду) позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро”, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сумиагроцукор” 45.754,50 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 83-07-2006 СФ/64 від 03.07.2006 р., крім того 514,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Рішення суду скасувати повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Скаржник стверджує, що місцевим судом було порушено норми процесуального права, а саме справу розглянуто судом за відсутності відповідача, що згідно 3 п. ч. 3 ст. 104 ГПК України є у будь-якому випадку підставою для скасування рішення суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2009 р. задоволено клопотання апелянта про відновлення пропущеного процесуального строку, відновлено апелянту пропущений строк подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 у справі № 43/539, прийнято до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” і порушено апеляційне провадження у справі № 43/539, розгляд апеляційної скарги призначено на 11.08.2009 р.

Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони, зокрема, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду та ін.

Сторони своїми процесуальними правами не скористалися, у судове засідання 11.08.2009 р. не з’явилися, будь-яких заяв або клопотань від них до суду на час судового засідання не надходило. Про час та місце розгляду апеляційної скарги сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується долученими до матеріалів справи поштовими повідомленнями про вручення сторонам ухвал суду.

Тому, враховуючи, що явка сторін у судове засідання не була визнана судом обов’язковою, а також з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.


Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.


Як підтверджено матеріалами справи, 03.07.2006 р. між ТОВ „Тридента Агро” (продавець, відповідач) та ТОВ „Сумиагроцукор” (покупець, позивач) укладено договір № 83-07-2006 СФ/64 купівлі-продажу (далі –Договір), згідно з умовами якого продавець зобов’язується протягом дії даного договору передати покупцеві товар – Лонтрел Гранд в.г. в кількості 100 кг загальною вартістю 69.325 грн., а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його на умовах, встановлених даним Договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору товар може передаватись покупцю партіями.

Згідно з п. 5.3 Договору визначено, що покупець попередньо оплачує 100% від вартості товару в строк до 05.07.2006 р.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов Договору здійснено оплату на розрахунковий рахунок відповідача в сумі 69.325,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки від 05.07.2006 р.

Відповідач 21.07.2006 р. відвантажив товар позивачу в кількості 34 кг на суму 23.570,5 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-СМ00230 від 21.07.2006 р.


Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено
надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі,
у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент звернення позивача до суду (16.08.2007 р., тобто, біль як через рік з моменту 100% передоплати) відповідач не виконав в повному обсязі зобов’язання по поставці товару, а саме недопоставлено продукцію в кількості 66 кг на суму 45.754,50 грн.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови договору від 03.07.2006 р., а також вимоги ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, відповідно яких зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексу, інших актів законодавства.


Положеннями ч. 3 ст. 612 ЦК України передбачено, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов’язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Згідно з п. 8.5 Договору за грубе порушення умов Договору однією із сторін інша сторона може відмовитись від виконання умов договору, розірвати договір в односторонньому порядку із проведенням всіх розрахунків за фактично отриманий товар.

Позивачем було направлено на адресу відповідача заяву про відмову від прийняття виконання по Договору з вимогою повернути кошти в сумі 45.754,50 грн. Відповідач заяву залишив без відповіді.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Факт невиконання відповідачем зобов’язання по своєчасній поставці товару належним чином доведений, документально обґрунтований і відповідачем не спростований.

За таких обставин, місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 45.754,50 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу підставно покладено на відповідача.


Скаржник стверджує, що місцевим судом було порушено норми процесуального права, а саме справу розглянуто судом за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином, що згідно з п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України є у будь-якому випадку підставою для скасування рішення суду.

З цього приводу колегією суддів встановлено наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2007 р. було порушено провадження у справі № 43/539 та розгляд справи призначено на 05.10.2007 р.

В судове засідання 05.10.2007 р. представники відповідача не з’явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2007 р. розгляд справи було відкладено на 17.10.2007 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2007 р. у справі № 43/539 зазначений позов залишено без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2007 р., залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України 12.03.2008 р., ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.10.2007 р. у даній справі скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2008 р. розгляд справи № 43/539 було призначено на 24.07.2008 р.

Сторони у судове засідання 24.07.2008 р. не з’явились, в зв’язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2008 р. (суддя Пасько М.В.) розгляд справи було відкладено на 14.08.2009 р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 18.08.2009 р. в зв’язку із закінченням повноважень судді Паська М.В. справу № 43/539 було передано для розгляду судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2008 р. (суддя Митрохіна А.В.) розгляд справи № 43/539 було призначено на 01.10.2008 р.

Представником відповідача на вказану ухвалу було подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2009 р. відповідачу відмовлено у прийнятті вказаної апеляційної скарги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2009 р. (суддя Митрохіна А.В.) розгляд справи № 43/539 було призначено на 15.04.2009 р.

В судове засідання 15.04.2009 р. представники відповідача не з’явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2009 р. розгляд справи було відкладено на 13.05.2009 р.

Відповідач в судове засідання 13.05.2009 р. знову не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Ухвали Господарського суду міста Києва про призначення справи до розгляду та про відкладення розгляду справи направлялись судом першої інстанції на наявні у матеріалах справи адреси відповідача, в т.ч. за місцезнаходженням, зазначеним в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій.

Про отримання відповідачем вказаних ухвал свідчать як поштові повідомлення про вручення кореспонденції, так і сам факт подання відповідачем апеляційної скарги на процесуальні документи місцевого суду, що вказує на те, що представники відповідача, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судові засідання свідомо не з’являлись.

Колегія суддів враховує, що в судове засідання 13.05.2009 р. відповідач не з’явився, однак докази, наявні в матеріалах справи, були достатніми для прийняття рішення у справі. Відомостей щодо повного повернення суми, заявленої до стягнення позивачем, місцевому суду (як в подальшому і апеляційному суду) станом на час прийняття рішення у справі не надано.

Статтею 28 ГПК України передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Колегія суддів вважає, що відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції не скористався своїм правом бути присутнім при розгляді справи.

За висновком колегії суддів, причини неявки відповідача до суду обґрунтовано визнані місцевим судом неповажними.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Таким чином, Господарським судом міста Києва обґрунтовано відповідно до ст. 75 ГПК України прийнято рішення у справі 13.05.2009 р. за відсутності представника відповідача.


Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується а всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 43/539 від 13.05.2009 р. прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –


ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі № 43/539 від 13.05.2009 р. - без змін.

2. Матеріали справи № 43/539 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя


Судді





Судовий реєстр по справі 43/539

№ рішення Форма судового рішення Дата ухвалення рішення Суддя Суд Форма судочинства
6762315 Постанова 11.11.2009 Мележик Н.І. Вищий господарський суд України Господарське
5010084 Ухвала 07.10.2009 Мележик Н.І. Вищий господарський суд України Господарське
4402589 Постанова 11.08.2009 Євсіков О.О. Київський апеляційний господарський суд Господарське
6208183 Ухвала 21.05.2009 Смілянець В.В. Господарський суд м. Києва Господарське
3874775 Рішення 13.05.2009 Митрохіна А.В. Господарський суд м. Києва Господарське
1463598 Постанова 12.03.2008 Мележик Н.І. Вищий господарський суд України Господарське
1414431 Ухвала 19.02.2008 Мележик Н.І. Вищий господарський суд України Господарське
1225262 Постанова 18.12.2007 Алданова С.О. Київський апеляційний господарський суд Господарське