Господарські справи (до 01.01.2019) / Старі категорії / Договірні, переддоговірні немайнові, спори: / Купівля - продаж / Інший спір про купівлю - продаж /

Єдиний Державний Реєстр Судових Рішень, справа 29/266-09

Дата ухвалення рішення:
07.07.2009
Зареєстровано:
30.07.2009
Cуддя:
Тихий П.В.
Оприлюднено:
01.08.2009
Категорія справи:
Інший спір про купівлю - продаж
Суд:
Господарський суд Харківської області
Форма судового рішення:
Рішення
Форма судочинства:
Господарське

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

__


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


"07" липня 2009 р. Справа № 29/266-09

вх. № 4612/5-29


Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Єськов І.І. за довіреністю; відповідача - 1 - не з"явився; відповідача 2 -

розглянувши справу за позовом АТ "Нетбрідж транзіт інк", м. Панама

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс-Т", с. Радгоспне, Харківський район, Харківська область

та до Приватного підприємства "Авто-Альянс", с. Тернова, Харківський район, Харківська область

про визнання договору недійсним


ВСТАНОВИВ:


Позивач - акціонерне товариство «НЕТБРІДЖ ТРАНЗІТ ІНК» - звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору поставки № АТ/П003-131 від 22 жовтня 2008 року, укладеного між ТОВ "Автосервіс-Т" та ПП «Авто-альянс».

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.06.2009р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у судовому засіданні.

В призначеному на 07 липня 2009 року засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просить суд позов задовольнити.

Відповідачі письмового відзиву на позовну заяву не надали.

Відповідач 1 в судове засідання не з’явися. Про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Представник Відповідача 2 проти задоволення позову заперечував.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази встановив наступне.

Акціонерне товариство «НЕТБРІДЖ ТРАНЗІТ ІНК» є власником приватного підприємства «Авто-альянс» на підставі договору купівлі-продажу від 26 січня 2009 року, згідно з яким позивачем була придбана 100% частка статутного капіталу ПП «Авто-альянс».

22 жовтня 2008 року ТОВ «Автосервіс-Т» був укладений договір поставки № АТ/П003-131 з ПП «Авто-альянс». Згідно з цим договором ТОВ «Автосервіс-Т» були продані ПП «Авто-альянс» автомобілі та інші транспортні засоби на загальну суму 664 343 392,79 грн.

Позивач вважає, що вказаний договір, який був укладений Відповідачем 1 та Відповідачем 2 суттєво порушує права Позивача та третіх осіб, був укладений з перевищенням директором ТОВ «Автосервіс-Т» своїх повноважень наданих йому Статутом підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, в момент здійснення правочину, що оспорює Позивач, весь товар, що був предметом договору поставки № АА/П003-131 від 22 жовтня 2009 року знаходився в заставі у третіх осіб: АКІБ «УкрСиббанк», ВАТ «Сведбанк».

Згідно із 12.5 договору застави товарів в обігу № 11721 від 05.12.2007 року, що укладений між Відповідачем 1 та ВАТ «Сведбанк», у випадку реалізації майна, що складає предмет застави, заставодавець зобов’язаний замінити його іншим майном такої ж або більшої вартості протягом чотирнадцяти днів за погодженням з Заставодержателем.

Згідно із додатковою угодою до договору застави товарів в обороті № АМ/05-07-то-вмз від 03.05.2007 року, що був укладений між Відповідачем 1 та АКІБ "УкрСіббанк" 30.07.2007р., заставодавець (Відповідач 1) повинен забезпечити наявність товарів в обороті зазначених в цьому Договорі видаткових та родових характеристик на загальну суму (виходячи з балансової вартості) не менше, ніж узгоджена Сторонами Оціночна вартість Предмету застави, зазначена в цьому Договорі. Протягом всього строку дії цього Договору заставодавець зобов’язаний забезпечити набуття у власність товарів в обороті у кількості, достатній для підтримання постійного обсягу наявних в заставі у Заставодержателя товарів в обороті на суму, що дорівнює Оціночній вартості Предмету застави, зазначеній в цьому Договорі.

Таким чином, у всіх договорах застави, що були укладені між Відповідачем 1 та третіми особами містяться вимоги, щодо заміни предмету застави, у разі його реалізації аналогічним товаром, аналогічної вартості та властивостей, що не було зроблене Відповідачем 1.

Угода, що була здійснена Відповідачем 1 та Відповідачем 2 на підставі укладеного договору поставки АТ/П003-131 від 22 жовтня 2008 року була здійснена в порушення Відповідачем 1 вимог, передбачених договорами застави товарів, у зв’язку з чим позивач вимагає визнання вказаної вище угоди недійсною.

Проте, зазначені обставини не можуть бути підставою для визнання спірного договору недійсним.

Так, відносини щодо передання товарів в обороті врегульовано Законом України "Про заставу". Відповідно до ст. 42 Закону України "Про заставу", заставодавець при заставі товарів в обороті зберігає за собою право володіти, користуватися та розпоряджатися предметом застави відповідно до правил розділу ІІІ цього закону. У разі відчуження заставлених товарів заставодавець зобов'язаний замінити їх іншими товарами такої ж або більшої вартості (ст. 43 Закону України "Про заставу"). Відповідно до частини 2 ст. 40 цього Закону при заставі товарів в обороті або у переробці реалізовані заставодавцем товари перестають бути предметом застави з моменту їх вручення набувачу або транспортній організації для відправлення набувачу або передачі на пошту для пересилки набувачу, а набуті заставодавцем товари, передбачені в договорі застави, стають предметом застави з моменту виникнення на них права власності. Тобто, виходячи з аналізу наведених норм, законодавством не заборонено відчуження заставлених товарів в обороті. Закон не ставить в залежність дійсність угод від того чи був їх предмет переданий в заставу за договором застави з третіми особами.

Крім того, відповідно до умов вказаних вище договорів застави товарів в обороті заставодержатель дозволив відчуження предмету застави. Відповідно до умов договорів застави Відповідач 1 при відчуженні товарів повинен лише замінити його на інше. Будь-яких умов щодо заборони відчуження, а також вимог щодо отримання у заставодержателя попередньої згоди на відчуження товарів договори застави не містять.

Відповідно до пункту 7.5 статуту Відповідача 1 Виконавчим органом Підприємства є Директор. Директор здійснює керівництво поточною діяльністю Підприємства і підпорядкований Власнику у рамках компетенції і прав, визначених Статутом.

Відповідно до пункту 7.6. статуту директор підзвітний Власнику і організує виконання його рішень. Він не вправі приймати рішення обов'язкове для учасників Підприємства. Пунктом 7.7. статуту надані директору права, згідно з якими він без доручення діє від імені Підприємства, представляє його у відносинах з органами державної влади та самоврядування, управліннями, правоохоронними органами, а також іншими юридичними і фізичними особами; розпоряджається у встановленому порядку майном та коштами Підприємства, укладає договори (угоди) видає довіреності, відкриває в установах банків поточний та інші рахунки; організовує бухгалтерський облік, звітність та несе відповідальність за їх повноту та достовірність. Здійснює інші повноваження, що обумовлені законодавством i Статутом Підприємства, за винятком тих, що віднесені до компетенції Загальних зборів учасників та/або зборів трудового колективу. Тобто, статутом не встановлено будь-яких обмежень повноважень директора на укладення правочинів в залежності від їх суми, виду розрахунку, оптового чи роздрібного продажу/купівлі товару. Проте, власник підприємства не має права втручатися в ведення господарської діяльності відповідача 2.

Є безпідставним твердження позивача про те, що Договір поставки № АС/П003-131 від 22 жовтня 2008 року передбачає поставку товарів до моменту його оплати покупцем, а також можливість розрахунку за поставлені товари з використанням векселів як підставу для визнання його недійсним, оскільки законодавством не заборонений вексельний розрахунок за поставлені товари.

Посилання Позивача на порушення його прав є необґрунтованим, оскільки із матеріалів справи вбачається, що власником майна на час укладення угоди про поставку товарів була юридична особа – ТОВ "Автосервіс-Т". Укладеними угодами безпосередніх прав позивача не порушено, оскільки власником майна була юридична особа – ТОВ "Автосервіс-Т", а не позивач. Відповідно до статуту Відповідача 1 останній має повне право розпоряджатися майном та коштами підприємства, вільно та без окремо виданих повноважень власника, лише на підставі статуту укладає договори (угоди, контракти). Відповідно до законодавства України підприємство є власником майна, переданого йому у власність засновниками та іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Право на звернення до суду із вимогою про визнання правочинів недійсними мають сторони, між якими укладено правочини, та інші особи, безпосередньо права яких порушено.

До прав позивача, як учасника підприємства належить право брати участі в управлінні, брати участі у розподілі дивідендів, одержувати інформацію про діяльність підприємства і т.п. Тобто до прав учасника підприємства не належить право ведення господарської діяльності. Позивач не є стороною в угодах, указаних у судових рішеннях, і безпосередньо його прав ці угоди не зачіпають.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач не довів суду обґрунтованість своїх вимог щодо неправомірності укладання згадуваного договору.

Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків. Окрім того, у діях сторін була головна ознака правочину - спрямованість на встановлення припинення або іншу видозміну цивільних правовідносин. Тобто волевиявлення учасників правочину відповідає їхній дійсній волі. Позивачем не доведено, що оскаржуваний договір суперечить Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Враховуючи вищевикладене, позов є необгрунтованим, недоведеним матеріалами справи та не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Згідно ч. 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача. За таких обставин, судові витрати залишаються за позивачем.


Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 40, 43 Закону України "Про заставу", ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -


ВИРІШИВ:


В задоволенні позову відмовити повністю.


Суддя


Повний текст рішення підписаний 13.07.2009р.