Господарські справи (до 01.01.2019) / Справи про банкрутство / Банкрутство /

Єдиний Державний Реєстр Судових Рішень, справа Б29/300-08(Б24/193-06)

Дата ухвалення рішення:
30.09.2009
Зареєстровано:
05.11.2009
Cуддя:
Катеринчук Л.Й.
Оприлюднено:
08.12.2009
Категорія справи:
Банкрутство
Суд:
Вищий господарський суд України
Форма судового рішення:
Постанова
Форма судочинства:
Господарське

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



30 вересня 2009 р. № Б29/300-08(Б24/193-06)


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:




Удовиченко О.С. (головуючого),



Катеринчук Л.Й. (доповідач),



Яценко О.В.

розглянувши касаційну скаргугромадянина ОСОБА_1

на ухвалу

та постанову

господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2009 р.

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2009 р.

у справі

господарського суду

Б29/300-08(Б24/193-06)

Дніпропетровської області

за заявоюприватної комерційно-виробничої фірми «Люсер»

доприватної комерційно-виробничої фірми «Люсер»

провизнання банкрутом

ліквідатор Лихопьок Д.П.


представники сторін в судове засідання не з'явились,


В С Т А Н О В И В :


в провадженні господарського суду Дніпропетровської області знаходиться справа про банкрутство приватної комерційно-виробничої фірми «Люсер», порушена ухвалою суду 21.07.2006 року з врахуванням особливостей провадження згідно з статтею 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –закону).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16 березня 2009 року (судова колегія у складі: головуючий Полєв Д.М., Камша Н.М., Коваль Л.А.) в задоволенні скарг громадянина ОСОБА_1 на дії ліквідатора Шевцова Є.В. відмовлено. Повноваження арбітражного керуючого Шевцова Є.В. як ліквідатора приватної комерційно-виробничої фірми “Люсер” припинено. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Лихопьока Д.П., зобов’язано арбітражного керуючого Шевцова Є.В. у п’ятнадцятиденний строк передати новопризначеному ліквідатору печатки і штампи, бухгалтерську та іншу документацію, матеріальні та інші цінності банкрута. Строк ліквідаційної процедури продовжено до 16 червня 2009 року.

Не погодившись з зазначеною ухвалою громадянин ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, вважаючи, що ухвала не відповідає нормам матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено приписи статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2009 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2009 р. змінено, викладено пункт 1 резолютивної частини ухвали в наступній редакції: “1.Скаргу громадянина ОСОБА_1 на дії ліквідатора Шевцова Є.В. задовольнити частково. Визнати неправомірними дії ліквідатора Шевцова Є.В. в частині тривалого нерозляду заявлених громадянином ОСОБА_1 грошових вимог до приватної комерційно-виробничої фірми “Люсер”. Визнати грошові вимоги громадянина ОСОБА_1 до приватної комерційно-виробничої фірми “Люсер” в розмірі 516970 грн. 81 коп.”, в решті скаргу залишено без задоволення, в решті ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16 березня 2009 року залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просив скасувати постанову суду апеляції та ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги скарги ОСОБА_1 на дії ліквідатора Шевцова Є.В. з доповненнями, уточненнями та змінами до неї, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 55, 129 Конституції України, статей 1, 6 Європейської Конвенції з прав людини, статей 3-1, 24, 25, 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статей 4-2, 3, 4, 22, 90 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про задоволення касаційної скарги частково, виходячи з такого.

Згідно з частиною 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

За приписами частин 2 і 3 статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії. Кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

Відповідно до статті 218 Кримінального кодексу України фіктивне банкрутство це завідомо неправдива офіційна заява громадянина - засновника (учасника) або службової особи суб'єкта господарської діяльності, а так само громадянина - підприємця про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом, якщо такі дії завдали великої матеріальної шкоди кредиторам або державі, що є кримінальним злочином та карається відповідно до санкції, передбаченої статтею 218 Кримінального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 44 Кримінального кодексу України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.

За приписами статті 85 Кримінального кодексу України на підставі закону України про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарання, а також засудженому може бути замінено покарання або невідбуту його частину більш м'яким покаранням.

Отже, застосування амністії можливе тільки щодо осіб, які визнали себе винними, або їх вина у скоєнні певного злочину встановлена судом.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство приватної комерційно-виробничої фірми “Люсер” порушено ухвалою суду 21.07.2006року з особливостями відповідно до статті 51 Закону за заявою ліквідатора Приватної комерційної фірми "Люсер" Шевцова Є. В. №20 від 17.07.2006р., після прийняття рішення власника фірми ОСОБА_2 про ліквідацію юридичної особи та передачу повноважень з управління юридичної особи боржника ліквідатору Шевцову Є.В. (том 1, а.с. 1-7)

27 липня 2006 року боржника визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Шевцова Є.В. (т. 1 а.с. 30).

В газеті “Голос України” № 147 від 10 серпня 2006 року опубліковано оголошення про визнання боржника банкрутом.

23 жовтня 2006 року громадянин ОСОБА_1 звернувся до господарського суду, ліквідатора з заявою про визнання його грошових вимог в розмірі 516970, 81 грн. (т. 1 а.с. 168).

Грошові вимоги ОСОБА_1 підтверджені рішенням Амур –Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2006 року, яке набрало законної сили, згідно якого стягнуто з приватної комерційно-виробничої фірми “Люсер” на користь громадянина ОСОБА_1 517040 грн. боргу.

Судами встановлено, що зазначені кошти боржником за договором зберігання № 01-х від 01 липня 2004 року передано на зберігання Воскобойникову Сергію Леонідовичу, який є засновником боржника (том 1 а.с. 69).

Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що по факту фіктивного банкрутства приватної комерційно-виробничої фірми “Люсер” 08.02.2007 року було порушено кримінальну справу по факту фіктивного банкрутства ВКВФ "Люсер" за статтею 218 Кримінального кодексу України (том 1 а.с. 147). Також матеріалами справи підтверджується, що постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.07.2008 р., залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.10.2008 р., кримінальну справу за звинуваченням ОСОБА_2 в скоєнні злочину, передбаченого статтею 218 Кримінального кодексу України, припинено на підставі пункту «г»статті 1, статті 6 Закону України «Про амністію» (том 5, а.с. 33).

В засідання касаційного суду скаржником ОСОБА_1 надано належно завірені копії зазначених судових рішень.

Відтак, апеляційним судом було встановлено обставини фіктивного банкрутства приватної комерційно-виробничої фірми “Люсер”, згідно постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.07.2008 р., залишеної без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.10.2008 р. та визнання вини засновником боржника ОСОБА_2 у скоєнні злочину –фіктивного банкрутства приватної комерційно-виробничої фірми “Люсер”.

Встановивши зазначені обставини, які відповідно до положень частини 3 статті 35 ГПК України прирівнюються до вироку суду у кримінальній справі та мають преюдиційне значення на предмет оцінки обґрунтованості порушення справи про банкрутство приватної комерційно-виробничої фірми “Люсер”, апеляційна інстанція помилково не застосувала положень частини 3 статті 35 в сукупності з положеннями частини 1 статті 80 ГПК України, які визначають можливість припинення справи про банкрутство у випадку встановлення обставин її незаконного порушення (подальшого провадження), як такої, що не підлягає розгляду в господарських судах України, та помилково допустила подальший хід провадження у справі про банкрутство.

Колегія суддів касаційного суду зазначає, що доведення обставин фіктивного банкрутства у кримінальній справі унеможливлює подальше провадження в господарському процесі такого фіктивного банкрута, а законність дій посадових осіб фіктивного банкрута (в тому числі ліквідатора, який є керівником боржника з моменту введення ліквідаційної процедури) належить оцінювати в ході розслідування кримінальної справи.

З огляду на зазначене, постанову апеляційного суду належить скасувати, застосувати норми права, які помилково не були застосовані апеляційним судом за наявності встановлення обставин фіктивного банкрутства боржника відповідно до положень частини 3 статті 35 та частини 1 статті 80 ГПК України, та припинити провадження у справі про банкрутство приватної комерційно-виробничої фірми “Люсер”. Також не може залишитись в силі ухвала суду першої інстанції від 16.03.2009 року, як така, що прийнята з неповним встановленням обставин справи, зокрема обставин існування преюдиційних фактів, що виключають можливість подальшого провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до приписів статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" державному реєстратору за місцезнаходженням боржника необхідно внести відповідний запис до ЄДРПОУ про припинення провадження у справі про банкрутство зазначеного боржника.

Отже, колегія суддів касаційного суду погоджується з доводами скаржника ОСОБА_1 про незаконність дій ліквідатора Шевцова Є.В. в ході провадження у справі про банкрутство, оскільки саме провадження про банкрутство фіктивного банкрута є незаконним, однак зазначає про те, що оцінку діям ліквідатора Шевцова Є.В., як посадової особи боржника, можуть дати органи слідства при розслідуванні кримінальної справи залежно від встановлення умислу ліквідатора на вчинення того чи іншого посадового злочину.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст.111-5, 111-7 ГПК України, вважає необхідним скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та припинити провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115,,1117,1119,11111 ГПК України Вищий господарський суд України –


П О С Т А Н О В И В :


1. Касаційну скаргу громадянина ОСОБА_1 задовольнити частково.


2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2009 р. та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2009 р. скасувати.

Провадження у справі №Б29/300-08(Б24/193-06) про банкрутство приватної комерційно-виробничої фірми “Люсер” припинити.


3. Державному реєстратору за адресою місцезнаходження приватної комерційно-виробничої фірми “Люсер” внести до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців дані про припинення провадження у справі №Б29/300-08(Б24/193-06) про банкрутство приватної комерційно-виробничої фірми “Люсер” (код ЄДРПОУ 19098800).




Головуючий О. Удовиченко


Судді Л. Катеринчук


О. Яценко





Судовий реєстр по справі Б29/300-08(Б24/193-06)

№ рішення Форма судового рішення Дата ухвалення рішення Суддя Суд Форма судочинства
6510405 Постанова 30.09.2009 Катеринчук Л.Й. Вищий господарський суд України Господарське
6510404 Ухвала 16.09.2009 Катеринчук Л.Й. Вищий господарський суд України Господарське
6510399 Ухвала 22.07.2009 Катеринчук Л.Й. Вищий господарський суд України Господарське
5812890 Постанова 16.06.2009 Джихур О.В. Дніпропетровський апеляційний господарський суд Господарське