Господарські справи (до 01.01.2019) / Справи про банкрутство / Банкрутство /

Єдиний Державний Реєстр Судових Рішень, справа 24/505-б

Дата ухвалення рішення:
29.04.2009
Зареєстровано:
28.05.2009
Cуддя:
Поляков Б.М.
Оприлюднено:
05.12.2009
Категорія справи:
Банкрутство
Суд:
Вищий господарський суд України
Форма судового рішення:
Постанова
Форма судочинства:
Господарське

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



 29 квітня 2009 р.  № 24/505-б  


Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :




Полякова Б.М., –головуючого (доповідач у справі),



Заріцької А.О.



Міщенка К.П.


розглянувши

касаційну скаргу

ДПІ у Печерському районі м. Києва

на постановувід 04.12.2008 р. господарського суду м. Києва

у справі№ 24/505б господарського суду м. Києва

за заявою ТОВ "Приоритет Плюс 2006", м. Дніпропетровськ

до ТОВ "Торгово-інвестиційна група", м. Київ

пробанкрутство

арбітражний керуючийКіцул С.Б., м. Київ


в судовому засіданні взяли участь представники:


ДПІ у Печерському районі м. КиєваМоскальова Г.С., довір.

ліквідатор банкрутаКіцул С.Б.


ВСТАНОВИВ:


Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.11.2008 р. за заявою ТОВ "Приоритет Плюс 2006" порушено провадження у справі № 24/505б про банкрутство ТОВ "Торгово-інвестиційна група" в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон про банкрутство ).

Постановою господарського суду м. Києва від 04.12.2008 р. (суддя Смілянець В.В.) визнано відсутнього боржника –ТОВ "Торгово-інвестиційна група"  банкрутом відповідно до ст. 52 Закону про банкрутство та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кіцула С.Б. та зобов’язано ліквідатора вчинити певні дії, зокрема подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом та письмово повідомити усіх відомих йому кредиторів банкрута.

Не погоджуючись з винесеною постановою, ДПІ у Печерському районі м. Києва звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду м. Києва від 04.12.2008 р., а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 1, 7, 14, 40, 52 Закону про банкрутство та ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України).  

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Визнаючи боржника банкрутом за ст. 52 Закону про банкрутство, суд першої інстанції виходив з того, що до суду надійшла заява ініціюючого кредитора –ТОВ "Торгово-інвестиційна група" про визнання відсутнього боржника –ТОВ "Торгово-інвестиційна група" банкрутом, оскільки останній неспроможний сплатити борг перед кредитором у сумі 40 800,00 грн., та заявлені вимоги підтверджуються документально.

Втім, такий висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим визнати не можна з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Інше передбачено ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, яка визначає особливості банкрутства відсутнього боржника. Згідно з вказаною нормою заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.

Отже, за приписами Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

У відповідності до ст. 1 Закону про банкрутство безспірними являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Отже, за Законом про банкрутство вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема виконавчими.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 17.10.2006 р. у справі № 3/157.

З матеріалів справи вбачається, що грошові вимоги у розмірі 40 800,00 грн. ґрунтуються на визнаній боржником претензії (а.с. №№ 16 - 17).

Виходячи з положень ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", визнана боржником претензія не є виконавчим документом, що підлягає виконанню Державною виконавчою службою. Відповідно, в матеріалах справи відсутні й докази відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, ініціюючим кредитором не надано суду доказів безспірності грошових вимог до боржника.

Крім того, згідно із ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Тобто, у суді має бути доведений факт нездійснення боржником  підприємницької діяльності, зокрема, у зв’язку з його відсутністю за місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців (далі –Єдиний державний реєстр).

Положеннями ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру,  передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому, ч. 3 ст. 18 цього Закону встановлено, що у випадку, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

У зв’язку з чим, при встановленні факту відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням як ініціюючий кредитор, так і суд мають керуватися відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїх постановах від 06.06.2006 р. у справі № Б48/12-05, від 22.05.2007 р. у справі № 21/19-06-518.

Як вбачається з матеріалів справи, ініціюючим кредитором разом з заявою про порушення справи про банкрутство було надано лише акт про відсутність боржника –ТОВ "Торгово-інвестиційна група", за його місцезнаходженням, який складений ним самим (ініціюючим кредитором), та не було надано доказів включення до Єдиного державного реєстру таких відомостей.

Натомість, як вбачається з приєднаного до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру серія АВ №872418 від 02.12.2008 р. (а.с. №№ 57 - 59), статус відомостей про юридичну особу –ТОВ "Торгово-інвестиційна група" станом на 02.12.2008 р. не підтверджено.

Однак, згідно із ч. 8 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У разі повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою протягом місяця з дати направлення їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Отже, запис про непідтвердження відомостей про юридичну особу свідчить про одержання юридичною особою відповідного повідомлення державного реєстратора, однак неподання реєстраційної картки державному реєстратору протягом місяця з дати направлення їй цього повідомлення, та не свідчить про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Таким чином, належні докази відсутності боржника за його місцезнаходженням в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин справи судом першої інстанції визнано боржника банкрутом як відсутнього без наявності правових підстав, з якими Закон про банкрутство пов'язує можливість порушення справи про банкрутство за ст. 52 цього Закону.

На відміну від загальної процедури банкрутства правомірність порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою в порядку ст. 52 Закону про банкрутство перевіряється господарським судом у засіданні суду, в якому виноситься постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, яка підлягає оскарженню.

Враховуючи наведене, оскаржувана постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури підлягає скасуванню, як така, що не відповідає приписам чинного законодавства, а провадження у справі –припиненню.


На підставі вказаного та керуючись ст. ст. 1, 6, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. ст. 17, 18, 19 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, ст. ст. 34, 80, 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, суд


ПОСТАНОВИВ:


1. Касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва задовольнити.

2. Постанову господарського суду м. Києва від 04.12.2008 р. у справі № 24/505б скасувати.

3. Провадження у справі № 24/505б про банкрутство ТОВ "Торгово-інвестиційна група" припинити.

 

 Головуючий  Б.М. Поляков  

 Судді  А.О. Заріцька

П.К. Міщенко






Судовий реєстр по справі 24/505-б

№ рішення Форма судового рішення Дата ухвалення рішення Суддя Суд Форма судочинства
6038540 Постанова 29.04.2009 Поляков Б.М. Вищий господарський суд України Господарське
4741683 Ухвала 22.04.2009 Поляков Б.М. Вищий господарський суд України Господарське
3332755 Ухвала 30.03.2009 Поляков Б.М. Вищий господарський суд України Господарське