Господарські справи (до 01.01.2019) / Справи про банкрутство / Банкрутство /

Єдиний Державний Реєстр Судових Рішень, справа 16/56/09

Дата ухвалення рішення:
16.09.2009
Зареєстровано:
29.09.2009
Cуддя:
Катеринчук Л.Й.
Оприлюднено:
07.12.2009
Категорія справи:
Банкрутство
Суд:
Вищий господарський суд України
Форма судового рішення:
Постанова
Форма судочинства:
Господарське

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



16 вересня 2009 р. № 16/56/09


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:




Удовиченка О.С. (головуючого),



Катеринчук Л.Й. (доповідач),



Яценко О.В.

розглянувши касаційну скаргуДПІ у Деснянському районі міста Києва

на постановугосподарського суду Запорізької області від 31.03.2009р.

у справі

господарського суду

16/56/09

Запорізької області

за заявоюприватного підприємця ОСОБА_1

дотовариства з обмеженою відповідальністю «Ірмекс»

провизнання банкрутом


в судовому засіданні взяли участь представники :


від ДПІ у Деснянському районі міста Києва:Приліпко А.Д. (дов. від 09.07.2009р. № 2914/9/10-017),

від заявника:не з'явились,

від боржника:не з'явились.


ВСТАНОВИВ :

ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.03.2009 року порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Ірмекс»(далі –боржника) за заявою приватного підприємця ОСОБА_1 (далі - ініціюючого кредитора) з урахуванням особливостей, передбачених статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою суду від 31.03.2009 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Петренка А.С., зобов’язано ліквідатора здійснити ліквідаційну процедуру відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», встановлено строк ліквідаційної процедури у три місяці.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ДПІ у Деснянському районі міста Києва (далі –інспекція) звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та припинити провадження у справі, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі –Закону), ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

За приписами статті 107 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду; касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав чи обов'язків.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, процедура банкрутства відповідно до статті 52 Закону передбачає введення ліквідаційної процедури боржника одразу ж після порушення провадження у справі про банкрутство, що має наслідком припинення господарської діяльності боржника ( частина 1 статті 23 Закону).

Наслідком припинення господарської діяльності боржника є те, що в ліквідаційній процедурі не виникають зобов'язання по сплаті податків та загальнообов'язкових зборів відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". З таким висновком погоджується Верховний суд України у Постанові №04/153 від 06.04.2004 року у справі №17/124.

Відповідно до частини 5.3.1 статті 5.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 статті 4 цього Закону для поданні податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Відтак, незаконне визнання боржника банкрутом за процедурою передбаченою статті 52 Закону унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після введення ліквідаційної процедури, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають податкові зобов'язання.

Наведене дозволяє зробити висновок про право податкового органу на оскарження постанов про визнання боржника банкрутом в порядку статті 107 Господарського процесуального кодексу України, як судових актів за наслідком прийняття яких змінюється правовий статус юридичної особи і вона втрачає статус суб'єкта, щодо якого можуть виникати податкові зобов'язання.

Статтею 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», який набув чинності з 01.07.2004 року в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Зазначений Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (пункт 7 статті 19 зазначеного Закону).

Згідно з частиною 8 статті 19 зазначеного Закону, якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюються цим Законом, Господарським процесуальним кодексом та іншими законодавчими актами України.

Частиною 3 статті 6 Закону встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим законом.

За приписами частини 8 статті 1 Закону безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується, зокрема, дата проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство (частина перша статті 11 Закону). Згідно з вимогами частини четвертої статті 11 Закону у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника. Отже у підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), який ініціював порушення справи про банкрутство, та безспірність цих вимог.

Отже, за Законом вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.

Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство боржника було порушено за заявою приватного підприємця ОСОБА_1 Заява мотивована тим, що боржник відсутній за адресою місцезнаходження: місто Запоріжжя, вул. Жасминна 5, що підтверджується записом №4 у довідці ЄДРПОУ від 29.04.2009р. № 3432682 про внесення інформації щодо відсутності боржника за адресою місцезнаходження 02.02.2009року, до моменту порушення провадження у справі про банкрутство (том 1 а.с.57). Також судом першої інстанції встановлено, що ініціюючий кредитор обґрунтовував безспірність своїх вимог рішенням господарського суду Запорізької області від 22.10.2008р. у справі №1/34/08 про стягнення боргу в сумі 15000 грн., наказом суду №1/34/08 від 03.11.2008 р. та постановою ДВС про повернення виконавчого документа стягувачеві від 26.02.2009р., що свідчить про його перебування на виконанні більше трьох місяців (том 1 а.с.28-32). Отже, суд дійшов вірного висновку про доведення ініціюючим кредитором безспірності його вимог. З висновками про необхідність доведення безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора виконавчими документами погодився Верховний Суд України в постанові № 06/337 від 17.10.2006р. у справі № 3/157.

Матеріалами справи не підтверджується подання інспекцією заяв з кредиторськими вимогами, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. Відтак, скаржник не набув статусу конкурсного кредитора у справі.

Матеріалами справи не підтверджується перебування боржника, як платника податків, на обліку в ДПІ Деснянського району міста Києва, оскільки боржник зареєстрований на території Запорізької області. Також, матеріалами справи не підтверджено того, що ліквідатор, як керівник боржника в ліквідаційній процедурі, відмовляв інспекції у проведенні зустрічної перевірки боржника.

Відтак, скаржником не наведено доводів в обґрунтування яким чином оскаржуваний судовий акт порушує права ДПІ у Деснянському районі міста Києва.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст.111-5, 111-7 ГПК України, погоджується з висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для скасування постанови господарського суду Запорізької області від 31.03.2009 року в даній справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України –


П О С Т А Н О В И В :


1. Касаційну скаргу ДПІ у Деснянському районі міста Києва залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Запорізької області від 31.03.2009 року залишити без змін.



Головуючий О. Удовиченко


Судді Л. Катеринчук


О. Яценко


Судовий реєстр по справі 16/56/09

№ рішення Форма судового рішення Дата ухвалення рішення Суддя Суд Форма судочинства
13237920 Ухвала 09.12.2010 Ніколаєнко Р.А. Господарський суд Запорізької області Господарське
50082890 Ухвала 21.10.2010 Ніколаєнко Р.А. Господарський суд Запорізької області Господарське
50082715 Ухвала 19.08.2010 Ніколаєнко Р.А. Господарський суд Запорізької області Господарське
50082676 Ухвала 28.07.2010 Ніколаєнко Р.А. Господарський суд Запорізької області Господарське
50082496 Ухвала 26.05.2010 Ніколаєнко Р.А. Господарський суд Запорізької області Господарське
50082335 Ухвала 27.04.2010 Ніколаєнко Р.А. Господарський суд Запорізької області Господарське
50082165 Ухвала 30.03.2010 Ніколаєнко Р.А. Господарський суд Запорізької області Господарське
50081967 Ухвала 02.03.2010 Ніколаєнко Р.А. Господарський суд Запорізької області Господарське
50081853 Ухвала 02.02.2010 Ніколаєнко Р.А. Господарський суд Запорізької області Господарське
5992540 Постанова 16.09.2009 Катеринчук Л.Й. Вищий господарський суд України Господарське
5464244 Ухвала 30.07.2009 Катеринчук Л.Й. Вищий господарський суд України Господарське
4752473 Постанова 31.03.2009 Ніколаєнко Р.А. Господарський суд Запорізької області Господарське
3163942 Ухвала 04.03.2009 Фролов В.Д. Господарський суд Миколаївської області Господарське
3045217 Ухвала 19.02.2009 Фролов В.Д. Господарський суд Миколаївської області Господарське