Господарські справи (до 01.01.2019) / Справи про банкрутство / Банкрутство /

Єдиний Державний Реєстр Судових Рішень, справа 2-30/2866.1-2006 (2-26/11384-2005)

Дата ухвалення рішення:
03.06.2009
Зареєстровано:
12.06.2009
Cуддя:
Катеринчук Л.Й.
Оприлюднено:
30.11.2009
Категорія справи:
Банкрутство
Суд:
Вищий господарський суд України
Форма судового рішення:
Постанова
Форма судочинства:
Господарське

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



 03 червня 2009 р.  № 2-17/2866.1-2006 (2-26/11384-2005)  


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:




Ткаченко Н.Г. (головуючий),



Катеринчук Л.Й. (доповідач),

Білошкап О.В.

розглянувши  касаційну скаргусільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю  «Агромир-9»

на ухвалу

та постанову

господарського суду АР Крим від 08.12.2008 року

Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.03.2009 року

у справі

господарського суду

№ 2-30/2866.1-2006

АР Крим

про банкрутствосільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю  «Агромир-9»

ліквідатор Пустовалова Л.Є.


в судовому засіданні взяли участь  представники :


від боржникаКолосюк І.П. (директор)

від ВАТ «Піреус банк МКБ»Огороднічук В.А. (дов. №78/1/01-ІІІ від 21.01.2009 р.)


В С Т А Н О В И В  :


ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.07.05 року (суддя  Проніна О.Л.) порушено провадження у справі № 2-26/11384-2005 про банкрутство СТОВ “АгроМир-9”(далі: “боржник”) за заявою СТОВ “Завєтноє” (далі: "ініціючий кредитор").

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.09.05 року (суддя  Проніна О.Л.) (т.1 а.с.37-39) визнано грошову вимогу кредитора - СТОВ “Завєтноє” на суму 1 663 148,55 грн., зобов’язано його в 10-денний строк з дати отримання ухвали дати оголошення в офіційних друкованих органах про порушення справи про банкрутство Боржника, введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна арбітражну керуючу Муджабаєву Марину Ігорівну (ліцензія АБ № 176158 від 27.07.05).

Оголошення про порушення справи про банкрутство було опубліковано в газеті «Голос України»№ 175 (3675) від 17.09.05року.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 08 грудня 2008 року (суддя Ловягіна Ю.Ю.) визнано грошові вимоги ВАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" до боржника - СТОВ „АгроМир-9” на суму 503066,66 грн., які підлягають віднесенню до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Не погодившись з постановленим судовим актом, СТОВ „АгроМир-9”  звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати частково, а саме, в частині визнання грошових вимог ВАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" у розмірі 503066,66 грн. та віднесення їх у першу чергу задоволення вимог кредиторів.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.03.2009 року апеляційну скаргу боржника задоволено частково, ухвалу суду від 08.12.2008 року змінено, зокрема, викладено її резолютивну частину в такій редакції: «Визнати грошові вимоги Відкритого акціонерного товариства  "ПІРЕУС БАНК МКБ" в особі Кримської регіональної дирекції до Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю „АгроМир-9” у сумі 497962,64 грн., які підлягають задоволенню у першу чергу, та вимоги кредитора про нарахування пені за несплату процентів у сумі 5074,02 грн., які підлягають задоволенню у шосту чергу», в іншій частині ухвалу господарського суду АР Крим від 8 грудня 2008 року по справі № 2-30/2866.1-2006  залишено без змін.

Не погоджуючись з винесеною постановою, боржник звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 10.03.2009 року та ухвалу суду першої інстанції від 08.12.2008 року,  передати справу на новий судовий розгляд, аргументуючи це порушенням норм матеріального та процесуального права, а зокрема, статті 41 Конституції України, статті 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», статті 20 Закону України «Про заставу», статей 13, 509, 629, 613, 616, 632 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог  Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі Закон), кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому законом порядку підтверджене документами вимоги по грошовим зобов'язанням до боржника.

Згідно з положеннями частини 6 статті 14 Закону розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави.

Відповідно до пункту «а»частини 1 статті 31 Закону у першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про заставу»право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення. Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

Згідно з статтею 19 Закону України «Про заставу»за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Як встановлено судами попередніх судових інстанцій, заборгованість боржника перед кредитором –ВАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ»виникла внаслідок невиконання боржником кредитного договору №52 від 06.12.2002 (т.1 а.с.83-86).

На забезпечення виконання договірних зобов’язань по кредитному договору між Банком та Боржником було укладено два договори застави: від 24.10.2003 №52/4 та від 19.11.2003 (т.1 а.с.87-95).

У зв’язку з невиконанням боржником договірних зобов’язань, кредитор звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про стягнення боргу у примусовому порядку.

15.06.2004 господарський суд АР Крим розглянувши позов кредитора до боржника про стягнення боргу в сумі 648153,15 грн. за рахунок заставленого майна по договору застави від 24.10.2003 №52/4, позов задовольнив у повному обсязі (справа №2-8/8214-2004).

29.11.2004 господарський суд АР Крим розглянувши позов кредитора до боржника про стягнення боргу в сумі 419442,52 грн. за рахунок заставленого майна за договором застави від 24.10.2003 №52/4, позовні вимоги задовольнив повністю (справа №2-8/11885-2004).

Судами встановлено, що зазначені рішення господарського суду АР Крим про стягнення заборгованості на загальну суму 1067595,74 грн. були виконані частково. Залишок непогашеної суми боргу по кредиту склав 404593,75 грн.

14 жовтня 2005 року до господарського суду АР Крим надійшла заява від кредитора - ВАТ «МКБ»в особі Кримської регіональної дирекції про визнання грошових вимог в сумі 1485588,15 грн. Однак, заявою від 6 грудня 2005 року кредитор зменшив розмір заявлених вимог до 610325,02 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що в подальшому на виконання ухвали господарського суду АР Крим від 16 лютого 2007 року кредитором - ВАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" (правонаступник - ВАТ „МКБ” в особі Кримської регіональної дирекції) - подана заява про зменшення своїх вимог та наданий розрахунок суми грошових вимог у розмірі 588636,66 грн., яка складається з:

404593,75 грн. - залишок непогашеного боргу по кредиту, що підтверджується постановою ВДВС міста Джанкоя від 22 грудня 2005 року (т. 4, а.с. 95);

84815,91 грн. - проценти за користування кредитними коштами;

5074,02 грн. - пеня за прострочення сплати боргу по кредиту;

6347,22 грн. - витрати по сплаті державного мита у справах;

1700,0 грн. витрати по сплаті державного мита за вчинення виконавчого напису;

505,76 грн. витрати по сплаті за проведення експертизи оцінки зерна у виконавчому провадженні;

85600,0 грн. - витрати по сплаті за надані юридичні послуги у зв'язку зі стягнення з боржника боргу.

Судами першої та апеляційної інстанції перевірено фактичну наявність заставного майна згідно договору застави від 19.11.2003 (т.1 а.с.87-95) та реалізацію заставного майна згідно договору  №52/4 від 24.10.2003 на часткове задоволення вимог кредитора.

Судами також досліджено доводи боржника про необхідність зарахування вимог кредитора зустрічними грошовими вимогами боржника до зазначеного кредитора на суму 2279101,66грн. у справі №2-3/1446-2006 господарського суду АР Крим та встановлено скасування судових рішень про стягнення збитків з кредитора на користь боржника Постановою ВГСУ від 23.11.2006року в зазначеній справі, відсутність на момент розгляду спірних заставних вимог судового рішення про задоволення позову у справі №2-3/1446-2006 та стягнення грошової суми з кредитора на користь боржника. З огляду на таке суди дійшли висновку про відсутність  зустрічних грошових зобов'язань кредитора перед боржником та неможливість проведення зарахування.

Відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій щодо визнання грошових вимог банку на суму 404593,75 грн., як забезпечених заставою згідно договору від 19.11.2003року, визнання додатково нарахованих відсотків за користування кредитними коштами та за прострочення оплати боргу по кредиту станом на 21 липня 2005 року на суму 84815,91 грн., визнання грошових вимог, які є судовими витратами по сплаті державного мита по судових справах з боржником на суму 6347,22 грн., визнання витрат за проведення експертизи заставленого майна на суму 505,76 грн., витрат по сплаті державного мита за вчинення виконавчого напису нотаріусу про стягнення з боржника боргу по кредиту на суму 1700,0 грн., а всього на загальну суму 497962, 64грн. та включення зазначених грошових вимог в першу чергу задоволення вимог кредиторів, а також включення грошових вимог на суму 5074, 02грн. пені за несплату процентів до шостої черги задоволення грошових вимог.

Доводи скаржника про незаконність дій кредитора по збиранню заставного врожаю зернових, недбале зберігання, реалізацію заставного майна по ціні вдвічі нижче собівартості та завдання внаслідок цього значних збитків боржнику колегія суддів вважає такими, що не можуть прийматися до уваги у провадженні в справі про банкрутство, яке має свої особливі відмінності від позовного провадження та якому властиві риси зведеного виконавчого провадження під наглядом суду.

Завдання господарського суду у справі про банкрутство під час розгляду кредиторських грошових вимог полягає не у встановленні та дослідженні обґрунтованості грошових вимог кредитора, а у констатації вже встановлених у судовому рішенні під час позовного провадження фактів наявності заборгованості чи відсутності такої у боржника (постанова Вищого господарського суду від 23 липня 2003 року по справі № 10/285).

У зв'язку з тим, що встановлення факту завдання збитків вимагає вирішення спору по суті з залученням інших учасників таких правовідносин, проведенням додаткових процесуальних дій, тощо, зазначені вимоги мають бути досліджені судом у позовному проваджені та підтверджені відповідним судовим рішенням.

За відсутністю рішення суду вимоги щодо стягнення збитків за договором (або зарахування таких збитків, як зустрічних зобов'язань кредитора перед боржником) не можуть бути визнані у справі про банкрутство.

Враховуючи те, що господарський суд у даному провадженні розглядає справу про банкрутство, він позбавлений права встановлювати наявність завданих кредитором боржнику збитків та обчислювати їх розмір. Зазначені обставини можуть бути предметом дослідження у справі №2-3/1446-2006 господарського суду АР Крим.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст.111-5, 111-7 ГПК України, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та не вбачає підстав для скасування постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.03.2009 року у справі, а доводи боржника вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують законності висновків суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України –


П О С Т А Н О В И В :


1. Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю  «Агромир-9» залишити без задоволення.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.03.2009 року залишити без змін.




Головуючий Н. Ткаченко


Судді Л. Катеринчук


О. Білошкап