Господарські справи (до 01.01.2019) / Справи про банкрутство / Банкрутство /

Єдиний Державний Реєстр Судових Рішень, справа 24/47-б

Дата ухвалення рішення:
19.11.2008
Зареєстровано:
27.01.2009
Cуддя:
Поляков Б.М.
Оприлюднено:
27.01.2009
Категорія справи:
Банкрутство
Суд:
Вищий господарський суд України
Форма судового рішення:
Постанова
Форма судочинства:
Господарське

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


19 листопада 2008 р.

№ 24/47-б

Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :


Полякова Б.М., –головуючого (доповідач у справі),


Коваленка В.М.


Малетича М.М.


розглянувши

касаційну скаргу


ДПІ у Подільському р-ні м. Києва

на постанову

від 23.04.2008 р. господарського суду м. Києва


у справі

№ 24/47-б господарського суду м. Києва


за заявою

ПП "Аудиторська фірма "Консалтинг та Аудит", м. Київ

до

ТОВ "Торговий дім "БАЗАЛЬТ", м. Київ

про

банкрутство

в судовому засіданні взяв участь представник:

ДПІ у Подільському р-ні м. Києва

Перепелюк О.В., довір.


ВСТАНОВИВ:


Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.04.2008 р. за заявою ПП "Аудиторська фірма "Консалтинг та Аудит" було порушено провадження у справі № 24/47-б про банкрутство ТОВ "Торговий дім "БАЗАЛЬТ" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду м. Києва від 23.04.2008 р. (суддя Смілянець В.В.) визнано ТОВ "Торговий дім "БАЗАЛЬТ" банкрутом відповідно до ст. 52 Закону про банкрутство та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора та зобов'язано ліквідатора вчинити певні дії, зокрема подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом.

Не погоджуючись з такою постановою, визнаний у справі кредитор –ДПІ у Подільському р-ні м. Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду м. Києва від 23.04.2008 р.

В обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник посилається на те, що ініціюючим кредитором разом з заявою про порушення провадження у справі не надано доказів внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців інформації про відсутність боржника за його місцезнаходженням.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а саме ст. ст. 34, 63 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), ст. ст. 7, 9, 52 Закону про банкрутство.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Визнаючи боржника банкрутом за ст. 52 Закону про банкрутство, суд першої інстанції виходив з того, що до суду надійшла заява ініціюючого кредитора –ПП "Аудиторська фірма "Консалтинг та Аудит" про визнання відсутнього боржника –ТОВ "Торговий дім "БАЗАЛЬТ" банкрутом, оскільки останній неспроможний сплатити борг перед кредитором у сумі 10 000,00 грн., та заявлені вимоги підтверджуються документально.

Втім, такий висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим визнати не можна з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Інше передбачено ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, яка визначає особливості банкрутства відсутнього боржника. Згідно з вказаною нормою заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.

Отже, за приписами Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

У відповідності до ст. 1 Закону про банкрутство безспірними є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

З матеріалів справи вбачається, що додані до заяви про порушення справи про банкрутство матеріли містить лише акт звірки взаєморозрахунків, складений 29.03.2007 р. між боржником та ініціюючим кредитором, за яким сума заборгованості боржника перед ініціюючим кредитором за договором про надання консультаційних послуг №3/01-07 від 17.01.2007 р. становить 10 000,00 грн.

Таким чином, ініціюючим кредитором не надано суду доказів безспірності грошових вимог до боржника.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Тобто, у суді має бути доведений факт нездійснення боржником підприємницької діяльності, зокрема, у зв’язку з його відсутністю за місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців (далі –Єдиний державний реєстр).

Положеннями ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому, ч. 3 ст. 18 цього Закону встановлено, що у випадку, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

У зв’язку з чим, при встановленні факту відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням як ініціюючий кредитор, так і суд мають керуватися відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїх постановах від 06.06.2006 р. у справі № Б48/12-05, від 22.05.2007 р. у справі № 21/19-06-518.

Як вбачається з матеріалів справи, ініціюючим кредитором разом з заявою про порушення справи про банкрутство не було подано доказів включення до Єдиного державного реєстру відомостей про відсутність ТОВ "Торговий дім "БАЗАЛЬТ" за його місцезнаходженням.

За таких обставин справи судом першої інстанції визнано боржника банкрутом як відсутнього без наявності правових підстав, з якими Закон про банкрутство пов'язує можливість порушення справи про банкрутство за ст. 52 цього Закону.

На відміну від загальної процедури банкрутства правомірність порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою в порядку ст. 52 Закону про банкрутство перевіряється господарським судом у засіданні суду, в якому виноситься постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, яка підлягає оскарженню.


Враховуючи наведене, оскаржувана постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури підлягає скасуванню, як така, що не відповідає приписам чинного законодавства, а провадження у справі –припиненню.


На підставі вказаного та керуючись ст. ст. 1, 6, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. ст. 17, 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, ст. ст. 34, 80, 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, суд


ПОСТАНОВИВ:


1. Касаційну скаргу ДПІ у Подільському р-ні м. Києва задовольнити.

2. Постанову господарського суду м. Києва від 23.04.2008 р. у справі № 24/47-б скасувати.

3. Провадження у справі № 24/47-б про банкрутство ТОВ "Торговий дім "БАЗАЛЬТ" припинити.


Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

М.М. Малетич





Судовий реєстр по справі 24/47-б

№ рішення Форма судового рішення Дата ухвалення рішення Суддя Суд Форма судочинства
2790582 Постанова 19.11.2008 Поляков Б.М. Вищий господарський суд України Господарське
2183337 Ухвала 26.09.2008 Поляков Б.М. Вищий господарський суд України Господарське