Господарські справи (до 01.01.2019) / Справи про банкрутство / Банкрутство /

Єдиний Державний Реєстр Судових Рішень, справа 15/857б

Дата ухвалення рішення:
03.12.2008
Зареєстровано:
05.01.2009
Cуддя:
Дзюбко П.О.
Оприлюднено:
19.01.2009
Категорія справи:
Банкрутство
Суд:
Київський апеляційний господарський суд
Форма судового рішення:
Постанова
Форма судочинства:
Господарське

  КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8   т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 03.12.2008 № 15/857б

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:   Дзюбка П.О.

 суддів:   Дикунської  С.Я.

  Сотнікова С.В.

 при секретарі:  

 За участю представників:

 від ОСОБА_1.:ОСОБА_5. дов. №1714 від 1305.2008 р.

від ОСОБА_2.:ОСОБА_6. (дов. б/н від 05.09.08.)

від ОСОБА_3.: ОСОБА_7(довіреність в матеріалах справи)

від ОСОБА_4.: ОСОБА_8(дов. б/н від 16.05.08.), ОСОБА_9(дов. б/н від 20.10.08.)

Розпорядник майна БК “УкрАзіаБуд”, в.о. голови правління Куюн Д.В.

від Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” АЕК “Київенерго”:Полоз І.В. (дов. №Д 07/3329 від 09.06.08.)

від Київського МЦЗ:Малярчук М.П.. (дов. №11-7049 від 15.08.08.)

від МВС України ГУВ військ: Пащенко І.В. (дов. №3/7-10 від 24.12.07.), фесенко В.М. (дов. №3/7-5 від 24.12.2007 р.)

від ініціюючого кредитор:не з'явився

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

 на ухвалу Господарського суду м.Києва від 23.07.2008

 у справі № 15/857б (Пасько М.В.)

 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкасизалізобетонстрой"

 до Будівельна корпорація "УкрАзіаБуд"

    

   

 про   визнання банкрутом

 

ВСТАНОВИВ:

 Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.07.2008 року у справі №15/857-б судом, відмовлено у задоволенні заяв:

·   ОСОБА_10 на суму 881 889, 00 грн.;

·   ОСОБА_2на суму 323 462,00 грн.;

·   ОСОБА_11на суму 1 303 375,00 грн.;

·   ОСОБА_12на суму 483 896,50 грн.;

·   ОСОБА_13на суму 391 012,50 грн.

·   ОСОБА_14на суму 320 054,88 грн.;

·   ОСОБА_1на суму 504 473,00 грн.;

·   ОСОБА_15на суму 412 529 грн.;

·   ОСОБА_16на суму 541 700,37 грн.;

·   ОСОБА_17на суму 942 272,50 грн.;

·   ОСОБА_18на суму 377 893,03 грн.;

·   ОСОБА_19на суму 383 492,00 грн.;

·   ОСОБА_20на суму 606 418,78 грн.;

·   ОСОБА_21на суму 203 130,00 грн.

·   ОСОБА_22на суму 318 200, 00 грн.

·   ОСОБА_23 про передачу їй у власність однієї двокімнатної квартири типу 6 загальною площею 72,30 кв. м на 5 поверсі житлового будинку під будівельним номером 4, що входить до комплексу, який складається з шести 34-поверхових житлових будинків з каркасом з монолітного залізобетону, які розташовані на перехресті вулиць Оноре де Бальзака та проспекту Ватутіна у другому мікрорайоні житлового массиву Троєщина Деснянського району міста Києва, або іншої квартири подібного типу, в зв'язку з відсутністю вимог щодо грошових зобов'язань до Будівельної Корпорації “УкрАзіаБуд”.

·   Судом частково задоволено заяву ОСОБА_25 про визнання його конкурсним кредитором на суму 278 894,00 грн., заяву ОСОБА_24 про визнання її конкурсним кредитором на суму 263 000,00 грн. та заяву ОСОБА_4про визнання його конкурсним кредитором на суму 137 522,00 грн.

·   Припинено провадження у справі № 15/857-6 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30 та ОСОБА_31 у зв'язку з відкликанням заяв з вимогами до боржника, згідно ст. 10 Закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_2звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу частково, а саме в частині відмови йому у задоволенні заяви про визнання конкурсним кредитором.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1. звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу частково, а саме в частині відмови їй у задоволенні заяви про визнання кредитором.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_21. звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу частково, а саме в частині відмови їй у задоволенні заяви про визнання конкурсним кредитором.

Будівельна корпорація “УкрАзіаБуд” надала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2., в якому заперечує вимоги апеляційної скарги та просить ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін апеляційну скаргу без задоволення.

Будівельна корпорація “УкрАзіаБуд” надала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1., в якому заперечує вимоги апеляційної скарги та просить ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін апеляційну скаргу без задоволення.

Будівельна корпорація “УкрАзіаБуд” надала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_21., в якому заперечує вимоги апеляційної скарги та просить ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін апеляційну скаргу без задоволення.

В судових засіданнях апеляційної інстанції представник ТОВ “Етьєн-Вест” не заперечував вимоги апеляційних скарг та залишив вирішення питання щодо їх задоволення на розсуд суду.

В судових засіданнях апеляційної інстанції представники ОСОБА_32., ДПІ у Святошинському районі м. Києва, Київського МЦЗ та МВС України ГУВ військ надали усні пояснення відповідно до яких вимоги апеляційних скарг не зачіпають їх інтересів тому вирішення питання щодо їх задоволення залишили на розсуд суду.

Структурний відокремлений підрозділ “Енергозбут Київенерго” АЕК “Київенерго” надав письмові пояснення, в яких просить суд скасувати оскаржувану ухвалу та винести нову, якою задовільнити законні вимоги сторін.

Інші визнані в судовому порядку кредитори та учасники провадження у справі не надали відзиви на апеляційні скарги, повноважних представників в судове засідання апеляційної інстанції не направили, причини неявки суду не повідомили, враховуючи, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення про час ті місце розгляду справи кредиторів, Київський апеляційний господарський суд вважає за можливе розгляд справи у відсутності представників відповідних кредиторів та Боржника.

Київський апеляційний господарський суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, встановив, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення із наступних мотивів:

Розглянувши матеріали справи та апеляційні скарги ОСОБА_2., ОСОБА_1., ОСОБА_21., Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.12.2006 р. було порушено провадження у справі №15/857-б за заявою ТОВ “Черкасизалізобетонстрой” про банкрутство Будівельної корпорації “УкрАзіяБуд” (далі - Боржник).

Відповідно до ч.1 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ОСОБА_2 звернувся до господарського суду м. Києва з заявою про визнання його конкурсним кредитором Боржника. 25.06.2008 р. ОСОБА_2. подано до місцевого суду заяву про уточнення вимог, відповідно до якої останній просить визнати його конкурсним кредитором Боржника та включити його вимоги в сумі 323 462,00 грн. до реєстру вимог кредиторів до вимог четвертої черги та судові витрати в розмірі 125,00 грн. до вимог першої черги.

Кредиторські вимоги мотивовані наступним.

02.05.2004 р. між Боржником та Товариством з обмеженою відповідальністю “Алес Буд” було укладено договір № 6А інвестування будівництва житлового будинку (далі - Договір №6А), предметом якого є участь боржника ТОВ “Алес Буд” в інвестуванні будівництва частини житлових будинків під будівельними номерами 1, 2, 4, 6, що включені до житлового комплексу з шести будинків, розташованого у другому мікрорайоні житлового масиву Троєщина Деснянського району міста Києва ( далі - Об'єкт). Відповідно до п.п. 4.3.1 Договору №6А ТОВ “Алес Буд” має право передавати свої права та обов'язки за цим Договором третій особі на стадії будівництва без попереднього погодження таких дій з Боржником та додаткового фінансування.

22.07.2004 р. між Боржником та ТОВ “Алес Буд” було укладено Додаткову угоду №1 до Договору №6А, відповідно до умов якої у ТОВ “Алес Буд” виникло право розпорядження, зокрема на квартиру №10\а (згідно проектної документації) на 6 поверсі в будинку під будівельним номером №2 на перетині вулиць Оноре де Бальзака та пр-та Генерала Ватутіна у м. Києві, загальною площею 78,31 кв.м., житловою 41,22 кв.м.

13.06.2005 р. між ОСОБА_2. та ТОВ “Алес Буд” було укладено Договір №55 про передачу прав, відповідно до якого ОСОБА_2отримав право вимоги до Боржника за Договором №6А в частині нерухомості, а саме квартири №10\а (згідно проектної документації) на 6 поверсі в будинку під будівельним номером №2 на перетині вулиць Оноре де Бальзака та пр-та Генерала Ватутіна у м. Києві, загальною площею 78,31 кв.м., житловою 41,22 кв.м.. Після здійснення компенсації на користь ТОВ “Алес Буд”, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 15.06.2005 р. на суму 281 916,00 грн., ОСОБА_2., відповідно до умов Договору №55, став кредитором по відношенню до Боржника (п.1.5 Договору №55).

20.04.2006 р. між Боржником та ТОВ “Алес Буд” було укладено додаткову угоду до договору інвестування житлового будинку від 02.05.2004 р. № 6А (надалі по тексту «Додаткова угода»), яка є невід'ємною частиною цього договору (пункт 4 Додаткової угоди).

Згідно умов договору інвестування житлового будинку від 02.05.2004 р. № 6А з додатковою угодою від 20.04.2006 р. до нього, плановий термін закінчення будівництва Об'єкта - до 31 грудня 2007 року, (пункт 1 Додаткової угоди). Відповідно до п.2 Додаткової угоди Будівельна Корпорація “УкрАзіаБуд” передає Об'єкт або його складові частини ТОВ “Алес Буд” або третім особам, вказаним останнім, в термін не пізніше 31.03.2008 р.

19.06.2007 р. між ОСОБА_2. та ТОВ “Алес Буд” було укладено Додаткову угоду до Договору №55, згідно якої перший набуває майнові права на належну йому частку Об'єкту нерухомості, визначеної Договором №55, з моменту сплати компенсації в повному обсязі.

19.06.2007 р. між ОСОБА_2. та ТОВ “Алес Буд” було підписано акт приймання-передачі майнових (речових) прав по Договору №55.

Таким чином, на момент звернення до суду з заявою про визнання кредитором, ОСОБА_2вважає, що він має право вимоги до Боржника, відповідно до Договору №55, а враховуючи той факт, що будівництво Об'єкта не завершене у передбачені угодами строки він є кредитором у відповідності до Боржника.

В матеріалах справи міститься рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08.04.2008 р., яким було визнано право власності за  ОСОБА_2. на недобудовану двокімнатну квартиру № 10/а (згідно проектної документації) на шостому поверсі в будинку під будівельним номером 2 на перетині вулиць Оноре де Бальзака та пр-та Генерала Ватутіна у місті Києві.

Відповідно до наданого місцевому господарському суду уточнення заяви про визнання кредитором ОСОБА_2просив визнати його кредитором по відношенню до Боржника на суму 323 462,00 грн. до реєстру вимог кредиторів до вимог четвертої черги та судові витрати в розмірі 125,00 грн. до вимог першої черги.

Дана сума, згідно письмових уточнень ОСОБА_2., складається з наступного. Відповідно до висновку судово-будівельної експертизи щодо квартири №10А ступінь готовності об'єкту будівництва становить 65%, ринкова вартість об'єкту незавершеного будівництва - 600716,00 грн. Оскільки, Боржник повинен був передати квартиру, ступінь готовності якої є 100%, то ОСОБА_2., враховуючи положення ст. 526 ЦК України, має право вимагати компенсації у розмірі 35% від вартості квартири у сумі 323 462,00 грн.

Господарським судом м. Києва оскаржуваною ухвалою від 23.07.2008 р. відмовлено ОСОБА_2. у задоволенні заяви про визнання його кредиторських вимог, оскільки суд не вбачає будь-яких грошових або інших зобов'язань Боржника перед заявником і на момент звернення з заявою про визнання кредитором у останнього було відсутнє право вимоги.

Апеляційна скарга ОСОБА_2. мотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали було порушено норми права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме той факт що на момент подання заяви про визнання ОСОБА_2. кредитором у останнього існувало право вимоги до Боржника щодо виконання їм своїх зобов'язань за договором №6А від 02.05.2004 р. Оскільки договір №55 укладений між ОСОБА_2. та ТОВ “Алес Буд” укладений 13.06.2005 р. то і право вимоги Кредитора до Боржника (Будівельна Корпорація “УкрАзіаБуд”) виникло до порушення провадження у справі про банкрутство, а саме 13.06.2005 р.

Доводи викладені в апеляційній скарзі приймаються апеляційним судом щодо моменту виникнення права вимоги, тому що сам факт виникнення права вимоги до Боржника встановлений рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 08.04.2008 р. у справі №2-249/08, яким визнано за ОСОБА_2. право власності на недобудовану квартиру (відповідно до проектної документації) і яке набрало законної сили та є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом та мають значення для справи. Але доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновки суду першої інстанції стосовно необґрунтованості заявлених кредиторських вимог.

Оскільки, згідно ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вимоги конкурсних кредиторів - це вимоги до боржника які виникли станом на момент звернення ініціюючого кредитора з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство цього боржника.

Відповідно до уточнень до заяві про визнання кредитором ОСОБА_2обґрунтовує свої кредиторські вимоги у сумі 323 462,00 грн. як компенсація у розмірі 35 відсотків від вартості квартири, на які вона недобудована з посиланням на ст. 526 ЦК України.

Однак, ОСОБА_2. не надано суду належних доказів на підтвердження порушення його цивільних прав та неналежного виконання Будівельною Корпорацією “УкрАзіаБуд” свого зобов'язання.

До того ж, як зазначалось вище, відповідно до п.2 Додаткової угоди від 20.04.2006 р. до договору №6А від 02.05.2004 р., Будівельна Корпорація “УкрАзіаБуд” передає Об'єкт або його складові частини ТОВ “Алес Буд.” або третім особам (в даному випадку ОСОБА_2.), вказаним останнім, в термін не пізніше 31.03.2008 р.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та згідно умов договору інвестування житлового будинку від 02.05.2004 р. № 6А з додатковою угодою від 20.04.2006 р. до цього договору, на момент порушення провадження у справі про банкрутство Будівельної Корпорації “УкрАзіаБуд” № 15/857-6 плановий термін закінчення будівництва та кінцевий термін передачі Об'єкту не настав, а тому відсутній факт прострочення Боржником терміну виконання зобов'язань за договором інвестування будівництва житлового будинку від 02.05.2004 р. № 6А .

Як встановлено судом першої інстанції, Боржник не є стороною чи учасником договору № 55 від 13.06.2005 р. та не був повідомлений жодною з сторін договору про його укладення і не отримував від ОСОБА_2. грошових коштів.

22.09.2006 року між Боржником та ТОВ “Етьєн - Вєст” було укладено договір № 16 про уступку права вимоги по договору субпідряду.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено законом.

Станом на день уступки права вимоги (22.09.2006р.) ТОВ “Алес Буд” вже було прострочено виконання робіт за договором субпідряду більш як на рік.

01.08.07р. між ТОВ “Етьєн - Вєст” та ТОВ “Алес Буд” було підписано угоду № 1 до договору субпідряду. Відповідно до п.п. 1, 2 цієї угоди сторонами визнано та погоджено невиконання з боку ТОВ “Алес Буд” робіт договору субпідряду на суму 10 311 108,69 грн.

Також 01.08.07 між ТОВ “Етьєн - Вєст” та ТОВ “Алес Буд” були підписані акти звірки розрахунків по Договору субпідряду, в яких визначено, що всього заборгованість ТОВ “Алес Буд” за договором субпідряду, на яку необхідно виконати робіт, становить 10 311 108,69 грн.

В зв'язку з невиконанням ТОВ “Алес Буд” своїх зобов'язань у визначений договором субпідряду термін, рішенням господарського суду міста Києва від 24.01.2008 р. по справі № 32/631, яке набрало законної сили, було розірвано договір субпідряду № 6/14 на капітальне будівництво від 01.05.2004 р., укладений між Будівельною корпорацією „УкрАзіаБуд” та ТОВ “Алес Буд”, а також додаткову угоду № 1 від 26.05.2004 р., додаткову угоду від 10.11.2004 р., додаткову угоду від 20.04.2006 р., укладені між Боржником та ТОВ “Алес Буд” і є невід'ємними частинами договору субпідряду № 6/14 на капітальне будівництво від 01.05.2004 р. також стягнуто з ТОВ “Алес Буд” 10 311 108,69 грн. - збитків та 10 311 108,69 грн. -штрафу.

Відповідно до п.3 додаткової угоди від 20.04.2006 р. до договору інвестування будівництва житлового будинку від 02.05.2004 р. № 6А, укладеного між Боржником та ТОВ “Алес Буд”, в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у визначений договором субпідряду термін або в разі застосування до нього заходів впливу, передбачених п. 11.6 договору субпідряду, ТОВ “Алес Буд” зобов'язане повернути Будівельній Корпорації “УкрАзіаБуд” майнові права на Об'єкт, отримані ним в рахунок оплати вартості робіт та матеріалів, передбачених ст.5 договору субпідряду та положеннями договору про залік взаємних зустрічних вимог, укладеного між Боржником та ТОВ “Алес Буд”.

Будівельною Корпорацією “УкрАзіабуд” Об'єкт або його складові частини взагалі не передавались ТОВ “Алес Буд”, оскільки між Боржником та ТОВ “Алес Буд” відсутні акти приймання -передачі.

Крім того, між Боржником та ОСОБА_2відсутні будь-які правочини (угоди, договори тощо), акти приймання - передачі тощо.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний суд не вбачає в діях місцевого господарського суду порушень будь-яких норм права, при цьому, апеляційний суд вважає за необхідне констатувати, що скаржник, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не довів ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх заперечень, при апеляційному провадженні, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2. та скасування ухвали Господарського суду м. Києва від 23.07.2008 р. в частині відмови ОСОБА_2. в задоволенні заяви про визнання його конкурсним кредитором.

Відповідно до ч.1 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ОСОБА_1 звернулась до господарського суду м. Києва з заявою про визнання її конкурсним кредитором Боржника на суму 504 473 грн., в т.ч. на суму 264 291 грн., на яку Боржник не добудував квартиру кредитора № 111 за договором № 28/1-02-05-Тр інвестування будівництва від 28.02.2005 р.; на суму 192 807 грн., на яку Боржник не добудував квартиру кредитора №109 за договором № 28-02-05-Тр інвестування будівництва від 28.02.2005 р.; 47 250 грн. збитків, які Боржник завдав Кредитору простроченням виконання зобов'язання; 125 грн. судових витрат Кредитора та включити вимоги в сумі 504 348 грн. в реєстрі вимог кредиторів до вимог другої черги, як вимоги громадян - довірителів (вкладників) суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників), а судові витрати в розмірі 125,00 грн. до вимог першої черги.

Кредиторські вимоги мотивовані наступним.

Між Боржником та ОСОБА_1. було укладено два договори, а саме: договір № 28/1/-02-05-Тр інвестування будівництва житлового будинку від 28.02.2005 р. з додатковою угодою до нього від 29.09.2006 р. та договір № 28-02-05-Тр інвестування будівництва житлового будинку від 28.02.2005 р. з додатковою угодою до нього від 29.09.2006 р. Плановий термін закінчення будівництва: 4 квартал 2005 р.

На виконання умов цих договорів, ОСОБА_1. на підставі виставлених Боржником рахунків-фактури здійснила оплату та перерахувала на розрахунковий рахунок Боржника за договором № 28/1/-02-05-Тр - 271 650,00 грн., що підтверджується квитанцією №23 від 05.03.2005 р. та за договором № 28-02-05-Тр - 201 045,00 грн., що підтверджується квитанцією №10 від 05.03.2005 р.

Боржником було передано кредитору майнові права на квартири, що підтверджується актом приймання - передачі майнових прав по договору № 28/1/-02-05-Тр від 29.09.2006 р. та актом приймання - передачі майнових прав по договору № 28-02-05-Тр від 29.09.2006 р., які укладено та підписано ОСОБА_1. та Боржником.

Рішенням третейського суду по справі № 28-02-05-Тр від 21.06.2007 р. та рішенням третейського суду № 28/1/-02-05-Тр від 21.06.2007р. було визнано за ОСОБА_1. право власності на недобудовані квартири, будівництво і передача яких у власність кредитору передбачена умовами договору № 28/1/-02-05-Тр інвестування будівництва житлового будинку від 28.02.2005 р. з додатковою угодою до нього від 29.09.2006 р. та договору № 28-02-05-Тр інвестування будівництва житлового будинку від 28.02.2005 р. з додатковою угодою до нього від 29.09.2006 р.

Вимоги кредитора до боржника виникли, як зазначає останній в своїй заяві, внаслідок неналежного виконання боржником договірних зобов'язань. Враховуючи той факт, що Боржник не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання за договорами інвестування, які визначені в п.4.2 Договорів, ОСОБА_1.просила суд визнати її кредитором на суму 264 291 грн. - оціночна вартість частини квартири за договором інвестування будівництва № 28/1-02-05-Тр від 28.02.2005 р. у розмірі 37%, яку Боржник не добудував та на суму 192 807 грн. - оціночна вартість частини квартири за договором інвестування будівництва № 28-02-05-Тр від 28.02.2005 р. у розмірі 37%, яку Боржник не добудував.

В своїй заяві ОСОБА_1. просить стягнути з боржника збитки в сумі 47 250 гри. у вигляді неоотриманого нею прибутку в розмірі, який дорівнює сумі грошових коштів, які кредитор міг би отримати від передачі належних йому квартир в оренду.

Крім того, ОСОБА_1. просить в заяві стягнути з боржника суму 264 291 грн., на яку боржник не добудував квартиру кредитора № 111 за договором № 28/1-02-05-Тр інвестування будівництва від 28.02.2005 р. та суму 192 807 грн., на яку Боржник не добудував квартиру кредитора № 109 за договором № 28-02-05-Тр інвестування будівництва від 28.02.2005 р.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції оскаржуваною ухвалою від 23.07.2008 р. відмовив ОСОБА_1. у задоволенні її заяви про визнання її кредитором Боржника на суму 504 473,00 грн., оскільки договори інвестування будівництва, укладені між ОСОБА_1. та Боржником на сьогоднішній день діють, Боржник виконав свої зобов'язання за договорами інвестування, а саме передав майнові права на квартири, які визнані в судовому порядку за ОСОБА_1., будь-які угоди щодо збільшення вартості квартир до їх ринкової вартості на сьогоднішній день між сторонами не укладалось, також ОСОБА_1. не надано жодних доказів щодо неможливості виконання зобов'язання Боржником, що настала після прострочення, а вимоги про відшкодування неодержаного прибутку не підтверджені жодним належним доказом.

ОСОБА_1. в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали було порушено норми процесуального та матеріального права, а саме ст.22 ГПК України, ст.ст. 43, 635 ЦК України. Також, висновки суду першої інстанції викладені в ухвалі не відповідають обставинам справи, а саме той висновок, що передача Боржником ОСОБА_1. майнових прав на недобудовані квартири та рішення третейського суду, яким визнано право власності ОСОБА_1. на об'єкт незавершеного будівництва підтверджують факт виконання Боржником зобов'язання за договором інвестування будівництва житлового будинку та додатковими угодами до них. Оскільки, п. 4.2 договорів інвестування було передбачено передачу квартир збудованих на 100% та відповідних пакетів документів, необхідних для реєстрації права власності на них, а не передачу майнових прав на квартири. Рішенням третейського суду визнано за ОСОБА_1. лише право власності на частку в об'єкті незавершеного будівництва, що не може підтверджувати факт виконання Боржником взятих на себе зобов'язань. Також, судом було помилково, на думку ОСОБА_1. встановлено, що згідно заяви про визнання кредитором вартість недобудованих на 37% частин квартир є сумою спричинених збитків, оскільки це є основний борг, який переведений у грошовий еквівалент. Відповідно до апеляційної скарги помилковими висновками суду також є те що інвестиційні договори є такими що діють, судом першої інстанції помилково зроблений висновок про незадоволення вимог стосовно завданих збитків у вигляді неотриманого доходу від здачі своїх квартир з причин відсутності таких положень в договорах інвестування та того факту, що ОСОБА_1. є суб'єктом підприємницької діяльності, оскільки це суперечить п.1 ст.813 Цивільного кодексу України. Помилковим висновком є висновок про недоведеність вимог стосовно завданих збитків (ненадання договорів оренди) тому що укладання такого договору неможливо за умови відсутності права власності на квартири.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи викладені в апеляційній скарзі зважаючи на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, вимоги ОСОБА_1. до Боржника виникли, як зазначає скаржник в своїй заяві, внаслідок неналежного виконання боржником договірних зобов'язань.

Цивільним Кодексом України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, які зазначені в ст. 611 даного Кодексу.

Договір № 28/1/-02-05-Тр інвестування будівництва житлового будинку від 28.02.2005 р. з додатковою угодою до нього від 29.09.2006 р. та договір № 28-02-05-Тр інвестування будівництва житлового будинку від 28.02.2005 р. з додатковою угодою до нього від 29.09.2006 р. не розірвані, не визнані недійсними і не припинені іншим чином, вимоги про стягнення з боржника неустойки чи (та ) моральної шкоди кредитором не заявлялись.

Виходячи зі змісту заяви ОСОБА_1. та умов ст. 611 ЦК України, заявлена кредитором «сума, на яку Боржник не добудував квартиру кредитора за договором інвестування будівництва» є сумою спричинених йому Боржником збитків внаслідок неналежного виконання останнім договірних зобов'язань. Суд апеляційної інстанції вважає, що даний висновок суду першої інстанції відповідає положенням чинного законодавства та обставинам справи.

Згідно п.2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно п.3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до матеріалів справи Боржником було передано кредитору майнові права на квартири, що підтверджується актом приймання - передачі майнових прав по договору № 28/1/-02-05-Тр від 29.09.2006 р. та актом приймання - передачі майнових прав по договору № 28-02-05-Тр від 29.09.2006 р., які укладено та підписано ОСОБА_1. та Боржником. Як зазначено в вищезазначених актах приймання - передачі майнових прав (п.3 актів), ці акти підтверджують факт передачі ОСОБА_1. майнових прав на квартири, визначені в договорах інвестування будівництва житлового будинку від 28.02.2005 р. з додатковими угодами до кожного з них від 29.09.2006 р.

Рішенням третейського суду по справі № 28-02-05-Тр від 21.06.2007 р. та рішенням третейського суду № 28/1/-02-05-Тр від 21.06.2007р. було визнано за кредитором право власності на квартири відповідно до договорів інвестування.

Отже, вищезазначені факти свідчать про часткове виконання Боржником зобов'язань в частині передачі майнових прав на квартири за інвестиційними договорами, а тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги ОСОБА_1. про відшкодування збитків не підлягають задоволенню.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази надані ОСОБА_1. на підтвердження неможливості виконання зобов'язання, що настала після прострочення боржника (п.2 ст. 612 Ц України).

Апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про недоведеність в порушення ст.623 ЦК України вимог про відшкодування неодержаного прибутку (упущеної вигоди).

ОСОБА_1. не надано суду жодного належного доказу на підтвердження своїх тверджень та спростування висновків суду, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не довела ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх заперечень, при апеляційному провадженні, тому апеляційний суд не приймає доводи скаржника вважаючи їх необґрунтованими та не підтвердженими належними засобами доказування, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1. та скасування ухвали Господарського суду м. Києва від 23.07.2008 р. в частині відмови ОСОБА_1.  в задоволенні заяви про визнання її конкурсним кредитором.

Відповідно до ч.1 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ОСОБА_21 звернулась до господарського суду м. Києва з заявою про визнання її конкурсним кредитором Боржника, відповідно до уточнень наданих 25.06.2008 р. на суму 203 130,00 грн., що становить величину компенсації за незавершеність будівництвом зазначеної квартири у відповідній частці.

Кредиторські вимоги мотивовані наступним.

Між Боржником та ОСОБА_33було укладено договір інвестування будівництва житлового будинку від 08.06.2005 р. № 8/1/-06-05-Тр. з додатковою угодою до нього від 12.07.2006 р. Плановий термін закінчення будівництва: 4 квартал 2005 р. На виконання договору та додаткової угоди ОСОБА_33 на підставі виставленого Боржником рахунку-фактури №82 від 08.06.2005 р. здійснила оплату та перерахувала на розрахунковий рахунок Боржника за договором 205 839,79 грн., що підтверджується квитанцією №1 від 09.06.2005 р.

31.08.2006 р. між ОСОБА_33. і ОСОБА_21. було укладено договір уступки вимоги (цесії) № 31-08-06-У та акт приймання - передачі від 31.08.2006 р. про передачу документів. Довідкою Будівельної Корпорації “УкрАзіаБуд” №7/379 від 04.09.2006 р. підтверджується факт що ОСОБА_21. набула права вимоги однокімнатної квартири згідно договору №8/1/-06-05-Тр від 08.06.2005 р..

Відповідно до умов вищезазначених договорів Боржник зобов'язаний передати у власність ОСОБА_21. однокімнатну квартиру типу 10б загальною площею 51,46 кв.м на 6 поверсі житлового будинку під будівельним номером 2 у другому мікрорайоні житлового масиву Троєщина Деснянського району міста Києва (надалі по тексту «квартира»), але станом на 22.04.2008 р. будівництво зазначеної квартири не завершено.

Боржником було передано кредитору майнові права на квартиру, що підтверджується актом приймання - передачі майнових прав по договору №8/1/-06-05-Тр від 08.06.2005 р., які укладено та підписано 26.12.2006 р. ОСОБА_21. та Боржником.

Вимоги ОСОБА_21. до боржника виникли, як зазначає остання в своїй заяві, внаслідок неналежного виконання боржником договірних зобов'язань.

За даними КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»станом на 22.04.2008 р., готовність незавершеного будівництвом будинку, в якому знаходиться квартира, становить 63%. Тому, ОСОБА_21. просила визнати її по відношенню до Боржника кредитором на суму 203 130,00 грн., що становить «величину компенсації за незавершеність будівництвом зазначеної квартири у відповідній частці».

Як встановлено судом першої інстанції рішенням третейського суду визнано право власності ОСОБА_21на однокімнатну квартиру типу 106 загальною площею 51,46 кв.м на 6 поверсі 34-поверхового житлового будинку під будівельним номером 2 з монолітного залізобетону у другому мікрорайоні житлового масиву «Троєщина» в Деснянському районі міста Києва.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції оскаржуваною ухвалою від 23.07.2008 р. відмовив ОСОБА_21. у задоволенні її заяви про визнання її кредитором Боржника на суму 203 130,00 грн., оскільки договори інвестування будівництва на сьогоднішній день діє, Боржник виконав свої зобов'язання за договорами інвестування, а саме передав майнові права на квартиру, які визнані в судовому порядку за ОСОБА_21., також останньою не надано жодних доказів щодо неможливості виконання зобов'язання Боржником, що настала після прострочення.

Апеляційна скарга ОСОБА_21. мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали було порушено норми процесуального та матеріального права, а саме ст.ст.526, 612, 623 ЦК України та судом неповно з'ясовано обставинам справи, що мають значення для справи, зокрема той факт що Боржником було визнано вимоги скаржника кредитором згідно листа арбітражного керуючого від 08.05.2008 р. Також, судом було помилково, на думку ОСОБА_21. судом зроблений висновок про недоведеність вимог стосовно завданих збитків.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи викладені в апеляційній скарзі зважаючи на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, вимоги ОСОБА_21. до Боржника виникли, як зазначає скаржник в своїй заяві, внаслідок неналежного виконання Боржником договірних зобов'язань.

Цивільним Кодексом України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, які зазначені в ст. 611 даного Кодексу.

Договір № 8/1/-06-05-Тр інвестування будівництва житлового будинку від 08.06.2005 р. не розірваний, не визнаний недійсним і не припинений іншим чином, будь-які додаткові угоди, зміни чи доповнення до нього не вносились, вимоги про стягнення з боржника неустойки чи (та )моральної шкоди кредитором не заявлялись.

Виходячи зі змісту заяви ОСОБА_21. та умов ст. 611 ЦК України, заявлена кредитором «величина компенсації за незавершеність будівництвом зазначеної квартири у відповідній частці»в сумі 203 130 грн. є сумою спричинених йому Боржником збитків внаслідок неналежного виконання останнім договірних зобов'язань. Суд апеляційної інстанції вважає, що даний висновок суду першої інстанції відповідає положенням чинного законодавства та обставинам справи.

Згідно п.2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно п.3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_21. виконала свої зобов'язання за договором № 8/1/-06-05-Тр інвестування будівництва житлового будинку від 08.06.2005 р., а саме стовідсотково здійснила інвестування, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 09.06.2005 р. на суму 205 839,79 грн. та довідкою Будівельної Корпорації “УкрАзіаБуд” від 26.12.2006 р. про повне внесення інвестиційного внеску. Рішенням третейського суду визнано право власності ОСОБА_21на однокімнатну квартиру відповідно до договору інвестування. Отже, з огляду на зазначене ОСОБА_21. не відмовилась від виконання зобов'язання та не втратила інтерес до виконання.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази надані ОСОБА_21. на підтвердження неможливості виконання зобов'язання, що настала після прострочення боржника (п.2 ст. 612 Ц України).

Договір №8/1/-06-05-Тр інвестування будівництва житлового будинку від 08.06.2005 р. діє до виконання сторонами своїх зобов'язань ( пункт 7.2 договору).

Згідно умов п.1.5 договору № 8/1/-06-05-Тр від 08.06.2005р. з додатковим договором від 26.12.2006р. до договору № 8/1/-06-05-Тр та п.3 акта приймання - передачі майнових прав за договором № 8/1/-06-05-Тр цей акт підтверджує факт передачі кредитору майнових прав на квартиру.

Боржник передав на підставі акта приймання -передачі, а ОСОБА_21. прийняла майнові права на квартиру, визнала в судовому порядку право власності на неї.

Договір № 8/1/-06-05-Тр інвестування будівництва житлового будинку від 08.06.2005 р. не розірваний, не визнаний недійсним і не припинений іншим чином, будь-які додаткові угоди, зміни чи доповнення, в т.ч. щодо збільшення вартості квартири до її ринкової вартості до договору не вносились

Отже, вищезазначені факти свідчать про часткового виконання Боржником зобов'язань в частині передачі майнових прав на квартиру за інвестиційним договором, а тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги ОСОБА_21. про відшкодування збитків не підлягають задоволенню.

Твердження ОСОБА_21. про неврахування судом першої інстанції того факту що Боржником було визнано вимоги скаржника кредитором згідно листа арбітражного керуючого від 08.05.2008 р. не приймаються судом до уваги, оскільки, відповідно до пояснень наданих Боржником в судовому засіданні першої та апеляційної інстанцій, останній не був повідомлений про існування рішення третейського суду за заявою ОСОБА_21.

ОСОБА_21. не надано суду жодного належного доказу на підтвердження своїх тверджень та спростування висновків суду, тому апеляційний суд не приймає доводи скаржника вважаючи їх необґрунтованими та не підтвердженими належними засобами доказування, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_21.  та скасування ухвали Господарського суду м. Києва від 23.07.2008 р. в частині відмови ОСОБА_21. в задоволенні заяви про визнання її конкурсним кредитором.

В іншій частині ухвала Господарського суду м. Києва від 23.07.2008 р. сторонами у справі не оскаржується, однак відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. Апеляційний суд розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, встановив, що ухвала місцевого господарського суду в частині що не оскаржується є законною та обґрунтованою і відповідає вимогам чинного законодавства.

Виходячи з вищезазначеного, апеляційний суд вважає, що ухвала місцевого суду відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, винесена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, Закону України “Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом”.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги ОСОБА_2., ОСОБА_1. та ОСОБА_21. без задоволення, а ухвалу господарського суду м. Києва від 23.07.2008 року у справі №15/857-б залишає без змін.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, 103, 105, 106 ГПК України, Законом України “Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом”, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.   Апеляційну скаргу ОСОБА_2. на ухвалу господарського суду м. Києва від 23.07.2008 року у справі №15/857-б залишити без задоволення.

2.   Апеляційну скаргу ОСОБА_1. на ухвалу господарського суду м. Києва від 23.07.2008 року у справі №15/857-б залишити без задоволення.

3.   Апеляційну скаргу ОСОБА_21. на ухвалу господарського суду м. Києва від 23.07.2008 року у справі №15/857-б залишити без задоволення.

4.   Ухвалу господарського суду м. Києва від 23.07.2008 року у справі №15/857-б  залишити без змін.

5.   Матеріали справи №15/857-б  повернути до господарському суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги до апеляційного суду, який прийняв оскаржувану постанову.

 Головуючий суддя  Дзюбко П.О.

 Судді   Дикунська  С.Я.

  Сотніков С.В.

 09.12.08 (відправлено)


Судовий реєстр по справі 15/857б

№ рішення Форма судового рішення Дата ухвалення рішення Суддя Суд Форма судочинства
2723743 Постанова 03.12.2008 Дзюбко П.О. Київський апеляційний господарський суд Господарське
2723744 Постанова 03.12.2008 Дзюбко П.О. Київський апеляційний господарський суд Господарське
2723745 Постанова 03.12.2008 Дзюбко П.О. Київський апеляційний господарський суд Господарське
2723746 Постанова 03.12.2008 Дзюбко П.О. Київський апеляційний господарський суд Господарське
2723747 Постанова 03.12.2008 Дзюбко П.О. Київський апеляційний господарський суд Господарське
2723752 Постанова 03.12.2008 Дзюбко П.О. Київський апеляційний господарський суд Господарське
1007385 Ухвала 19.09.2007 Рєпіна Л.О. Київський апеляційний господарський суд Господарське
1028772 Ухвала 19.09.2007 Рєпіна Л.О. Київський апеляційний господарський суд Господарське