Господарські справи (до 01.01.2019) / Справи про банкрутство / Банкрутство /

Єдиний Державний Реєстр Судових Рішень, справа 15/908-б

Дата ухвалення рішення:
10.12.2008
Зареєстровано:
05.01.2009
Cуддя:
Заріцька А.О.
Оприлюднено:
05.01.2009
Категорія справи:
Банкрутство
Суд:
Вищий господарський суд України
Форма судового рішення:
Постанова
Форма судочинства:
Господарське

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


10 грудня 2008 р.

№ 15/908-б


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Панової І.Ю.,

суддів

Заріцької А.О.,


Продаєвич Л.В.

розглянувши касаційну скаргу


державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на постанову

Господарського суду міста Києва від 28 січня 2008 року

у справі

господарського суду

№ 15/908-б

міста Києва


за заявою

приватного підприємства "МАШРЕМГРУП"



до

товариства з обмеженою відповідальністю "АВІКТОН-77"

про

визнання банкрутом

участю представників сторін:

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Мишковець О.В.,


встановив:


Ухвалою господарського суду міста Києва від 26 листопада 2007 року порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "АВІКТОН-77" (ТОВ "АВІКТОН-77"), з урахуванням особливостей, передбачених ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі –Закон).

Постановою господарського суду міста Києва від 28 січня 2008 року (суддя Хоменко М.Г.) ТОВ "АВІКТОН-77" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено приватне підприємство "МАШРЕМГРУП" (далі - ПП "МАШРЕМГРУП"), яке зобов'язано подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом.

Не погоджуючись з прийнятою постановою державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва (далі –ДПІ) звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, провадження у справі припинити (т. 2 а.с. 28).

Свої вимоги мотивує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 1, 52 Закону.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог згаданого Закону, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі про банкрутство ТОВ "АВІКТОН-77" порушено за ст. 52 Закону.

Указана стаття встановлює особливості банкрутства відсутнього боржника.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою господарського суду м. Києва від 28 січня 2008 року ТОВ "АВІКТОН-77" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ПП "МАШРУМГРУП" визнано кредитором боржника з майновими вимогами у розмірі 6 115, 62 грн., ліквідатором банкрута призначено ПП "МАШРУМГРУП", якого зобов'язано: подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом, письмово повідомити про визнання банкрутом усіх відомих йому кредиторів, надати звіт та ліквідаційний баланс банкрута у строк до 29 січня 2009 року.

В обґрунтування постанови суд першої інстанції послався на ст. 52 Закону та вказав, що оскільки боржник відсутній за своїм місцезнаходженням, кошти на рух грошових коштів на рахунках відсутні, нерухомого майна у боржника немає та заявлені вимоги ініціюючого кредитора документально підтверджені, є всі підстави для визнання ТОВ "АВІКТОН-77" банкрутом (а.с. 38).

Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів Вищого господарського суду України погодитись не може виходячи з наступного.

У разі наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 52 Закону, суд визнає боржника банкрутом та відкриває ліквідаційну процедуру, тобто продовжує рух справи про банкрутство, а за їх відсутності –припиняє провадження у справі на підставі ст. 80 ГПК України.

Чинне законодавство про банкрутство пов’язує можливість відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 52 Закону з доведенням обставин відсутності боржника за місцезнаходженням або за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже, у контексті вказаної норми при розгляді даної справи за правилами ст. 52 Закону, предметом доказування є визначення місцезнаходження боржника - юридичної особи, факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням, неплатоспроможність боржника, відсутність підприємницької діяльності із встановленням факту ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності.

Як встановлено судом першої інстанції, свою заяву про порушення справи про банкрутство за ст. 52 Закону ініціюючий кредитор обґрунтував, зокрема, відсутністю ТОВ "АВІКТОН-77" та його керівних органів за місцезнаходженням, в підтвердження чого надав суду копію акта ПП "МАШРЕМГРУП" від 23 січня 2008 року.

В обґрунтування касаційної скарги ДПІ зазначає, що боржник подавав у 2006 році до податкового органу декларації, звітував вчасно.

Таким чином, як вбачається з оскаржуваної постанови, суд першої інстанції належним чином не перевірив доводів заяви ПП "МАШРУМГРУП" про порушення справи про банкрутство ТОВ "АВІКТОН-77" та підстав, необхідних для порушення справи про банкрутство боржника за приписами ст. 52 Закону, а відтак належним чином не обґрунтував оскаржувану постанову.

Згідно із ч. 8 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" якщо до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців (далі –реєстр) не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений ч. 7 цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У разі повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою протягом місяця з дати направлення їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, державний реєстратор повинен внести до реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Отже, лише факт внесення таких відомостей до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, ініціюючим кредитором не було надано суду доказів у підтвердження відсутності боржника за його місцезнаходженням, а вказаний акт від 23 січня 2008 року не можна визнати неналежним доказом в підтвердження зазначеного (а.с. 36).

Крім того, в довідках з витягу реєстру від 11 грудня 2007 року та 12 лютого 2008 року, що містяться в матеріалах справи, відсутня інформація про відсутність боржника за своїм місцезнаходженням (а.с. 23, 46).


За приписами ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом. Відповідно до п. 1 ст. 10, п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»однією з функцій, покладених на державні податкові інспекції є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), для чого податкові органи наділені правом здійснювати планові та позапланові перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів).

Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»цей закон не регулює питання погашення податкових зобов’язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються процедури визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Отже, чинним законодавством не обмежуються повноваження податкових органів на проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) суб’єктів господарювання, які перебувають у процедурах банкрутства, а тільки встановлюється особливий порядок погашення (задоволення) таких вимог у процедурах банкрутства, а тому доводи ДПІ про порушення прав інспекції постановою суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом вважаються необґрунтованими.

Однак, оскільки судом першої інстанції не було належним чином досліджено питання відсутності боржника за його місцезнаходженням, інших ознак неплатоспроможності боржника, а також відсутності ведення ним господарської діяльності, колегія суддів не може залишити оскаржувану постанову без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст. 1115, 1117 ГПК України, не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що оскільки справа про банкрутство ТОВ "АВІКТОН-77" порушена за відсутності підстав передбачених ст. 52 Закону, - оскаржувана постанова господарського суду міста Києва від 28 січня 2008 року у даній справі є передчасною і підлягає скасуванню, а справа - передачі на розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам у підтвердження підстав для порушення провадження у справі за приписами ст. 52 Закону, і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України Вищий господарський суд України,


П О С Т А Н О В И В :


Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задовольнити частково.


Постанову господарського суду міста Києва від 28 січня 2008 року у справі № 15/908-б скасувати.


Справу передати на розгляд до господарського суду міста Києва.



Головуючий І. Панова



Судді А. Заріцька



Л. Продаєвич


Судовий реєстр по справі 15/908-б

№ рішення Форма судового рішення Дата ухвалення рішення Суддя Суд Форма судочинства
3800969 Ухвала 21.04.2009 Копитова О.С. Господарський суд м. Києва Господарське
2624752 Постанова 10.12.2008 Заріцька А.О. Вищий господарський суд України Господарське
2287165 Ухвала 05.11.2008 Яценко О.В. Вищий господарський суд України Господарське
2183451 Ухвала 10.10.2008 Яценко О.В. Вищий господарський суд України Господарське
1791561 Постанова 17.06.2008 Хандурін М.І. Вищий господарський суд України Господарське
1735476 Ухвала 06.06.2008 Хандурін М.І. Вищий господарський суд України Господарське