Господарські справи (до 01.01.2019) / Справи про банкрутство / Банкрутство /

Єдиний Державний Реєстр Судових Рішень, справа 6/332-8/186

Дата ухвалення рішення:
14.06.2006
Зареєстровано:
06.07.2006
Cуддя:
Поляков Б.М.
Оприлюднено:
20.08.2007
Категорія справи:
Банкрутство
Суд:
Вищий господарський суд України
Форма судового рішення:
Постанова
Форма судочинства:
Господарське

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2006 р.

№ 6/332-8/186

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:


Поляков Б.М. –головуючого


Разводової С.С. (доповідач)


Ткаченко Н.Г.

розглянувши

касаційні скарги

Золочівської МДПІ, Управління ПФУ в Золочівському районі Львівської області

на постанову


Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2006 року.

у справі

№ 6/332-8/186 господарського суду Львівської області

за заявою

Золочівської МДПІ

до

ВАТ “Золочівське АТП-24661”

про

визнання банкрутом

За участю представників сторін

від кредитора

не з’явилися,

від боржника

не з’явилися


ВСТАНОВИВ:


Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.01.2006 року у справі № 6/332-8/186 (суддя Гутьєва В.В.) про визнання банкрутом ВАТ “Золочівське АТП-24661” за заявою Золочівської МДПІ затверджено звіт керуючого санацією ВАТ “Золочівське АТП-24661” Худоногової Л.Ю. та припинено провадження у справі про банкрутство на підставі ст.ст. 1, 5, 17-21, п. 4 ч. 1 ст. 40 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі по тексту –Закон), ст. 86 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту –ГПК).


Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2006 року зазначена ухвала залишена без змін з тих же підстав.


Не погоджуючись із рішеннями господарських судів попередніх інстанцій Золочівська МДПІ звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Львівської області від 10.01.2006 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2006 року у справі № 6/332-8/186 скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме п. 2, п. 4, п. 5, п. 6 ст. 21 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п. 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.


Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.


З матеріалів справи видно, що Золочівська МДПІ подала заяву про банкрутство ВАТ ”Золочівське АТП-24661” у порядку, встановленому Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Ухвалою суду від 01.06.2004 року введено процедуру санації боржника.

Ухвалою суду першої інстанції від 01.06.2004 року суд затвердив план санації та зобов’язав керуючого санацією Худоногову Л.Ю. процедуру санації здійснювати у порядку та відповідно до вимог Закону та умов плану санації боржника.

Керуючий санацією арбітражний керуючий Худоногова Л.Ю. подала місцевому господарському суду звіт про виконану роботу.

Згідно плану санації ВАТ ”Золочівське АТП-24661”, основним заходом з відновлення платоспроможності підприємства-боржника є продаж цілісного майнового комплексу з врахуванням того, що продаж здійснюється шляхом проведення конкурсу з дотриманням обов’язкових умов для майбутнього покупця та формування складу цілісного майнового комплексу і визначення його початкової вартості здійснюється комітетом кредиторів з врахуванням експертної оцінки складових ЦМК.

Для забезпечення виконання заходів з підвищення платоспроможності ВАТ ”Золочівське АТП-24661” проведено оцінку ЦМК боржника; 25.08.2005 року проведено конкурс з продажу ЦМК боржника; 08.09.2005 року укладено договір купівлі-продажу майна; на виконання вимог п. 1.6 вищевказаного договору –покупцем ЦМК боржника (Мартинишин І.М. –засновник ТзОВ “Св.Антоній”) переукладені трудові договори з працівниками ВАТ ”Золочівське АТП-24661”. Дебіторська заборгованість передана інвестору Мартинишину І.М. в сумі 78 477,46 грн., згідно з договором купівлі-продажу від 08.09.2005 року та 19 900 грн. (по цукровому заводу). Нереалізованих прав вимог боржника немає; 12.10.2005 року укладено борг про переведення боргу, який затверджено рішенням зборів комітету кредиторів боржника; 21.10.2005 року підписано акт приймання-передачі, майна, придбаного шляхом проведення конкурсу від 21.10.2005 року; на виконання умов договору купівлі-продажу майна, придбаного шляхом проведення конкурсу від 08.09.2005 року інвестором були перераховані кошти в повному обсязі, що підтверджується довідкою № б/н від 12.10.2005 року та випискою з банку.

Згідно п. 2.2 угоди про перевід боргу, новий боржник, яким виступив покупець ЦМК ВАТ ”Золочівське АТП-24661”, також зобов’язався провести погашення кредиторської заборгованості боржника, яка виникне після укладення угоди про перевід боргу під час провадження по справі № 6/332-8/186. У зв’язку з цим, кредиторська заборгованість у розмірі 72 138,70 грн. переведена на покупця ЦМК Мартинишина І.М.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що у результаті здійснення плану санації боржника проведено погашення всіх боргів боржника; забезпечено збереження профільного виду діяльності боржника; працівники підприємства забезпечені роботою, шляхом переукладення з ними покупцем трудових угод.

Суд попередньої інстанції дійшов висновку, що місцевий господарський суд підставно не задовольнив подане клопотання комітету кредиторів про продовження терміну процедури санації, оскільки такі вже судом продовжувалися в межах строків встановлених ч. 1 ст. 17 Закону.

Керуючий санацією звернувся до суду першої інстанції з клопотанням затвердити звіт керуючого санацією та припинити провадження у справі про банкрутство ВАТ ”Золочівське АТП-24661”, оскільки за період санації з участю інвесторів погашено багаторічний борг по заробітній платі , всю іншу кредиторську заборгованість.

Поданий суду звіт керуючого санації відповідає вимогам ст. 21 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвалу господарського суду Львівської області від 10.01.2006 року слід залишити без змін.

Судова колегія не може погодитись із зазначеними висновками господарського суду з огляду на таке.

При прийнятті оскаржуваної постанови апеляційна інстанція неправильно застосувала наступні норми матеріального права.


Пунктом 4 ст. 21 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” звіт керуючого санацією має бути розглянутий комітетом кредиторів не пізніше десяти днів від дати його надходження. Затверджений судом звіт був представлений кредиторам лише 10.01.2006 року в судовому засіданні, таким чином комітет кредиторів не мав можливості розглянути звіт у передбачені законодавством терміни, що є порушенням прав та інтересів кредиторів.

Відповідно до п. 5 ст. 21 Закону за наслідками розгляду звіту керуючого санацією комітет кредиторів приймає рішення про звернення до господарського суду з клопотанням щодо припинення процедури санації у зв'язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника.

Натомість суд першої інстанції не розглянув клопотання комітету кредиторів і не задовольнив його.

Судова колегія дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції мав би застосувати ч. 6 ст. 21 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, якою передбачено, що якщо комітетом кредиторів не прийнято жодне з рішень передбачених частиною 5 цієї статті, господарський суд розглядає питання про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури в порядку, передбаченому цим Законом.

Оскільки, законодавством встановлено мораторій щодо здійснення ліквідаційної процедури підприємств, у статутному фонді яких державна частка складає більше 25 %, суд повинен був зупинити провадження у справі, а не припиняти провадження у справі.


Відповідно зі ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.


За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що ухвалу господарського суду Львівської області від 10.01.2006 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2006 року у справі № 6/332-8/186 необхідно скасувати, а справу передати до господарського суду Львівської області на новий розгляд в іншому складі суду.


Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115 , 1117, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, -


ПОСТАНОВИВ:



Касаційні скарги Золочівської МДПІ, Управління ПФУ в Золочівському районі Львівської області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2006 року та ухвалу господарського суду Львівської області від 10.01.2006 року скасувати.

Справу передати до господарського суду Львівської області на новий розгляд в іншому складі суду.



Головуючий

Поляков Б.М.


Судді

Разводова С.С.



Ткаченко Н.Г.