Господарські справи (до 01.01.2019) / Справи про банкрутство / Банкрутство /

Єдиний Державний Реєстр Судових Рішень, справа 2-6/13489.1-2006

Дата ухвалення рішення:
02.11.2007
Зареєстровано:
09.11.2007
Cуддя:
Лисенко В.А.
Оприлюднено:
13.11.2007
Категорія справи:
Банкрутство
Суд:
Севастопольський апеляційний господарський суд
Форма судового рішення:
Постанова
Форма судочинства:
Господарське

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

01 листопада 2007 року  

Справа № 2-6/13489.1-2006

  Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді   ,

суддів   ,

  ,

за участю представників сторін:

ініціюючого кредитора: не з'явився;

боржника: Стрюков Володимир Васильович, довіреність №  б/н від 01.11.07;

ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_1, паспорт  НОМЕР_1;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі АР Крим на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкуро В.М.) від 20 серпня 2007 року у справі № 2-6/13489.1-2006

за заявою ініціюючого кредитора  Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9, Сімферополь, 95053)

до боржника ВАТ "Сімферопольський завод залізобетонних виробів" (вул. Ген. Васильєва, 30, Сімферополь, 95000)

за участю ліквідатора:  арбітражного керуючого ОСОБА_1  (АДРЕСА_1)

скарга на дії ліквідатора ОСОБА_1 у справі про визнання банкрутом

 

  ВСТАНОВИВ:

  Ухвалою господарського суду АР Крим від 17.10.2006 року у справі № 2-6/13489.1-2006 скасовано ухвалу господарського суду АР Крим від 05.11.2004 року у справі № 2-6/13489.1-2006 (2-8/670-2004) про затвердження мирової угоди, укладеної 29.10.2004 року між комітетом  кредиторів та боржником - ВАТ "Сімферопольський завод залізобетонних виробів" і поновлено  провадження у справі про банкрутство. Також поновлено повноваження керуючого санацією боржника і зобов`язано органи управління ВАТ "Сімферопольський завод залізобетонних виробів" протягом трьох днів з дня винесення ухвали передати керуючому санацією ОСОБА_1 бухгалтерську та іншу документацію, печатки, штампи, матеріальні та інші цінності боржника.

При прийнятті ухвали, суд першої інстанції виходив з того, що майно, яке за змістом мирової угоди мало бути передано одному з кредиторів, фактично не належить боржнику та дана обставина є порушенням вимог частини 4 статті 37 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, відповідно до якої, мирова угоди має містити положення виключно про обсяг вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права.

Ухвала вступила в законну силу 27 жовтня 2006 року.

Надалі Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим звернулась до господарського суду АР Крим з заявою про порушення справи про банкрутство ВАТ „Сімферопольський завод залізобетонних виробів", як неспроможного своєчасно виконати зобов'язання перед ініціюючим кредитором у сумі 458663,20 грн. податкового боргу.

Постановою господарського суду АР Крим від 27 листопада 2007 року за заявою ДПІ у місті Сімферополі боржника визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1.

26 липня 2007 року ініціюючий кредитор - ДПІ у місті Сімферополі звернулась  до господарського суду АР Крим за заявою  на дії ліквідатора підприємства ОСОБА_1, так як не вирішуються питання, пов'язані з передачею права власності на об'єкти нерухомості (т.10 а.с.69)

ДПІ в м. Сімферополі АР Крим зазначила, що обставина, яка вказана в заяві  „не вирішення спірних питань, пов'язаних з передачею права власності на об'єкти нерухомості", стосується помилкового включення до умов мирової угоди  двох будівель (пункт перевантаження, насосна), котрі не належать боржникові, що вона розцінює, як неналежне виконання арбітражним керуючим ОСОБА_1 повноважень ліквідатора. Крім того, у ініціюючого кредитора є сумніви щодо правильності визначення ліквідатором ОСОБА_1 сум земельного податку, що також є підставою для припинення повноважень ліквідатора.

У судовому засіданні представник боржника та арбітражний керуючий  проти апеляційної скарги заперечував, наполягали на залишенні її без задоволення.

Представник апелянта у судове засідання не з'явився, належним чином сповіщений про час і місце розгляду справи, про причини своєї неявки судову колегію не повідомив.

  Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні арбітражного керуючого та боржника, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає  задоволенню з наступних підстав.  

Судовою колегією встановлено, що ухвалою господарського суду АР Крим від 16.04.2003 року, на підставі заяви Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в АР Крим, у відношенні боржника було відкрито судову процедура банкрутства - санацію строком на дванадцять місяців.

Ухвалою суду від 23.10.2003 року строк санації боржника та повноважень керуючого санацією було продовжено на шість місяців - до 16.10.2004 року.

29 жовтня 2004 року між комітетом кредиторів і боржником було укладено мирову угоду.

Ухвалою суду 05 листопада 2004 року мирову угоду було затверджено, провадження у справі про банкрутство ВАТ „Сімферопольський завод залізобетонних виробів” припинено.

Однією з умов затвердженої судом мирової угоди було те, що у рахунок виконання інвесторами зобов`язань боржника, інвестори набувають право власності на майно боржника відповідно до договорів переведення боргу.

Ухвалою суду від 17 жовтня 2006 року  за результатами перегляду за нововиявленими обставинами зазначена ухвала скасована, в затвердженні мирової угоди у справі про банкрутство відмовлено, провадження у справі про банкрутство ВАТ "Сімферопольський завод залізобетонних виробів"  поновлено.

Зазначена мирова угода укладалася між комітетом кредиторів та ВАТ „Сімферопольський завод залізобетонних виробів" у процедурі санації, тобто до визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором боржника арбітражного керуючого ОСОБА_1

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що викладені вище обставини виключають покладення відповідальності за невдале укладення мирової угоди на ліквідатора і не може слугувати підставою для припинення повноважень арбітражного керуючого ОСОБА_1 як ліквідатора, тка як остання на момент укладання мирової угоди не здійснювала і не могла здійснювати повноважень ліквідатора боржника.

Відповідно до абз. 3 частини 1 статті 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі -Закон) строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та всі види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав з моменту порушення справи про банкрутство.

З цього слідує, що у зв'язку з визнанням боржника банкрутом у такої особи виникає особливий правовий статус: у боржника припиняється підприємницька діяльність та припиняються повноваження органів управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повноваження власника (власників) майна банкрута (абз. 2 частини 1 статті 23 Закону).

Відповідно до положень цього Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження, перелічені у частині 1 статті 25 Закону, а також здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Отже, податкові зобов'язання, які виникають у ліквідаційній процедурі, мають бути обумовлені саме в Законі. Лише за цієї умови на ліквідатора може бути покладено відповідний обов'язок їх сплати.

Таким чином, виходячи з аналізу положень Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута в особі його органу управління - ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть виникати виключно у випадках прямо передбачених у цьому Законі і порядок виконання має визначатися нормами Закону.

Такими випадками, відповідно до частини 9 статті 30 Закону, є зобов'язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

На цій підставі господарський суд вірно дійшов висновку, що нові зобов'язання боржника в процедурі ліквідації, взагалі не виникають.

Опосередкованим доказом цього висновку є законодавчо визначене призначення коштів єдиного рахунку боржника в ліквідаційній процедурі, а саме, згідно частини 7 статті 30 Закону ліквідатор зобов'язаний використовувати при проведенні ліквідаційні процедури тільки один рахунок боржника в банківській установі - основний рахунок. Згідно з приписами Закону кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедурні, зараховуються на даний основний рахунок боржника і з цього основного рахунку здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону, та проводяться такі виплати: поточні комунальні і експлуатаційні платежі; інші витрати, пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури.

Статтею 31 Закону прямо передбачено, що у четверту чергу задовольняються, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника.

Таким чином, сама можливість виникнення якихось зобов'язань не пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, у процедурі ліквідації Законом не передбачена, у тому числі і зобов'язань зі сплати земельного податку.  

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги є неспроможними, так як жодних документальних підтверджень для сумнівів щодо повноважень ліквідатора ОСОБА_1 судова колегія не вбачає.

Крім того, інших доводів для припинення повноважень ліквідатора суду апеляційної інстанції не наведено, а тому,  судова колегія залишає ухвалу суду без змін, яка є законною та обґрунтованою, прийнятою без порушення і з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

  Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

  ПОСТАНОВИВ:  

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2007 року у справі № 2-6/13489.1-2006 залишити без змін.

 

Головуючий суддя   підпис  

Судді   підпис  

  підпис  


Судовий реєстр по справі 2-6/13489.1-2006

№ рішення Форма судового рішення Дата ухвалення рішення Суддя Суд Форма судочинства
1110676 Постанова 02.11.2007 Лисенко В.А. Севастопольський апеляційний господарський суд Господарське
304066 Постанова 30.11.2006 Антонова І.В. Севастопольський апеляційний господарський суд Господарське